Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.03.2025 р. № 1648/ІПК/26-15-04-15-06

 

 

Індивідуальна податкова консультація

 

Головне управління ДПС у м. Києві на звернення Товариства щодо отримання індивідуальної податкової консультації з плати за землю, та керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Товариство поінформувало, що є платником податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість та власником нежитлових приміщень (далі – Об’єкти) в багатоквартирних будинках (далі – Будинки), розташовані на земельних ділянках, щодо яких у Товариства відсутні правовстановлюючі документи (далі – Ділянки).

Товариство запитує чи виникає обов’язок обчислення податкових зобов’язань з Податку за Ділянки під Об’єктами.

Згідно зі ст. 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Співвласник багатоквартирного будинку – це власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку (п. 5 частини першої ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Відповідно до частини другої ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є, серед іншого, права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно з п.п. «д» частини другої ст. 92 Земельного кодексу України (далі – Земельний кодекс) права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Кодексом передбачено реалізацію принципу платності (ст. 206 Земельного кодексу) користування землею у двох формах плати за землю: Податку, який сплачується власниками земельних ділянок, землекористувачами, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.72, 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Підставою нарахування Податку є дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою (пп. «б», «д» п. 286.1 ст. 286 Кодексу).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (абз. перший п. 287.1 ст. 287 Кодексу).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу).

Отже, у Товариства обов’язок обчислення податкових зобов’язань з Податку за Ділянки під Об’єктами виникатиме з дати державної реєстрації відповідного права на Ділянки.

У разі укладання Товариством з співвласниками Будинків договорів про спільну часткову власність на Ділянки з дотриманням вимог ст. 88 Земельного кодексу, Податок обчислюється відповідно до п. 286.6 ст. 286 Кодексу.

Використання Ділянок без оформлення відповідного права є порушенням земельного законодавства.

Водночас у разі відсутності у Товариства прав на Ділянки, свої зобов’язання в частині дотримання принципу платного використання землі Товариство як власник Об’єктів може реалізовувати в межах Цивільного кодексу України через особу, якій делеговано (або будуть делеговані) повноваження щодо здійснення державної реєстрації прав на Ділянки під Будинками, та у якого з моменту здійснення державної реєстрації прав на Ділянки виникатимуть податкові зобов’язання з плати за землю.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 стаття 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).

 

Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.