Індивідуальна податкова консультація

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення фізичної особи – підприємця (далі – Підприємець)
від … № …(далі – звернення) (вх. ДПС № … від …) щодо надання індивідуальної податкової консультації, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

Підприємець просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань (в контексті звернення):

1. Чи є обов’язок ведення обліку товарних запасів для Підприємця, який надає стоматологічні послуги в процесі яких використовує лікарські засоби та вироби медичного призначення без чого надання таких послуг є неможливим? Інші товари, які реалізуються Підприємцем не підлягають товарному обліку згідно з пунктом 12 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»?

2. Чи можна у фіскальному чеку у найменуванні послуги вказувати лише «Стоматологічні послуги»? Чи є законодавчо визначенні вимоги до деталізації назви стоматологічних послуг для цілей фіскалізації?

3. Якщо у фіскальному чеку у найменуванні послуги зазначено «Встановлення брекет-системи» – чи прирівнюється це до продажу товару, який підлягає обліку товарних запасів Підприємцем відповідно пункту 12
статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»?

Перед наданням відповідей на поставлені податковому органу питання, звертаємо увагу Підприємця, що відповідно до статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання, яка повинна містити конкретні роз’яснення такому платнику щодо практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз’яснення щодо практичного її застосування. Метою податкової консультації є викладення (роз’яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування. Податкова консультація обов’язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Зі змісту приведеного вище правового регулювання слідує, що зазначеним вимогам, що висуваються до податкового органу в частині форми і змісту індивідуальної податкової консультації, кореспондує обов’язок платника податків у зверненні про надання такої консультації чітко визначити конкретні норми, щодо застосування яких особа просить надати роз’яснення, а також викласти усі фактичні обставини, з приводу застосування у яких цих норм в особи виникли питання. Лише виконання сукупності наведених вимог зумовлює виникнення у контролюючого органу обов’язку надати податкову консультацію. При цьому податковий орган зобов’язаний викласти висновок щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства лише в окреслених платником податків у запиті межах, тобто, щодо вказаних ним норм та в розрізі приведених ним фактичних обставин їх застосування.

Виходячи із суті визначення індивідуальної податкової консультації, вимог до її оформлення та обсягу повноважень покладених на податкові органи, вбачається, що саме платники податків, при оформленні звернень на отримання індивідуальної податкової консультації повинні зазначати, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації та наводити фактичні обставини.

Слід зазначити, що зі змісту звернення не зрозуміло в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації, оскільки звернення не розкриває суті здійснюваних Підприємцем господарських операцій, а наявність того чи іншого КВЕДу є недостатнім критерієм для встановлення фактичних обставин ведення підприємницької діяльності. 

Більш того, у зверненні не наведено й викладу фактичних обставин, щодо яких його сформовано, тобто деталізації певних правовідносин, в рамках яких підлягають застосуванню відповідні норми податкового законодавства.

Такий підхід Підприємця до оформлення запиту унеможливлює надання вичерпної індивідуальної податкової консультації щодо порушених ним питань.

Щодо питання 1.

Правові засади реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України
від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) та нормативно-правові акти, прийняті на його виконання.

Дія Закону № 265 поширюється на усіх суб’єктів господарювання
(далі – СГ), їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) СГ, які здійснюють розрахунки у готівковій та/або безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а порядок проведення таких розрахунків встановлено розділом ІІ Закону № 265.

Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб – підприємців, (далі – ФОП) у тому числі платників єдиного податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496 (далі – Порядок № 496) визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на ФОП, у тому числі платників єдиного податку, які відповідно до Закону № 265 зобов’язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об’єкті) такого ФОП.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України № 265 СГ, які здійснюють розрахунки готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов’язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для ФОП, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому СГ зобов’язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб’єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об’єкті).

Такі вимоги не поширюються на ФОП, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (далі – ПДВ) (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми ведення обліку товарних запасів (далі – Форма обліку) інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід’ємною частиною такого обліку (пункт 1 розділу II Порядку № 496).

Медична послуга – послідовно визначені дії або комплекс дій СГ у сфері охорони здоров’я, що мають свою вартість і які, як правило, включають в себе консультацію лікаря, обстеження, діагностику, лікування, хірургічну процедуру, реабілітацію, профілактичні заходи та інші медичні дії, що зазвичай передбачають використання лікарських засобів та/або виробів медичного призначення в єдиному циклі.

За своєю природою медична послуга має самостійне значення, має бути ретельно спланована як за обсягом дій, так і пов’язаним з ними витрачанням лікарських засобів та виробів медичного призначення що передбачені медико-технологічною документацією.

Враховуючи викладене, та як відповідь на питання 1 повідомляємо, що Підприємець, який здійснює діяльність виключно з надання стоматологічних послуг, не зобов’язаний вести облік товарних запасів.

Разом з тим, при продажу лікарських засобів та/або виробів медичного призначення, окремо від надання стоматологічних послуг, облік товарних запасів повинен здійснюватися Підприємцем відповідно до вимог наказу Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496.

Відповідь на питання 2.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 статті 3 розділу ІІ Закону № 265 ФОП, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги.

Форми та зміст розрахункових документів встановлені Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України
від 21.01.2016 № 13 (із змінами) (далі – Положення № 13), у вигляді уніфікованих таблиць, що містять окремі визначені поля, а зміст розрахункового документа передає інформацію, що повинна зазначатись платниками податків у встановленому формою вигляді, у встановленому формою полі – та є реквізитами розрахункових документів.

За визначенням, наведеним у пункті 2 розділу І Положення № 13, спрощена назва товару (послуги) – слово, поєднання слів або слова та цифрового коду, які відображають споживчі ознаки товару (послуги) та однозначно ідентифікують приналежність такого товару до групи продукції та послуг, визначеної Державним класифікатором продукції та послуг
ДК 016:2010, затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11 жовтня 2010 року № 457.

Пунктом 2 розділу ІІ Положення № 13 передбачено, що обов’язковими реквізитами розрахункового документа є, зокрема, назва товару (послуги) / спрощена назва товару (послуги), вартість, літерне позначення ставки ПДВ (рядок 11).

При цьому спрощена назва послуги зазначається у випадку, визначеному абзацом другим пункту 2 статті 3 Закону № 265 (пункт 3 розділу ІІ
Положення № 13).

Водночас, у разі продажу Підприємцем лікарських засобів та/або виробів медичного призначення окремо від надання стоматологічних послуг, зазначати спрощену назву таких товарів у розрахунковому документі не дозволяється.

Таким чином, Підприємець може зазначати в розрахункових документах спрощену назву послуг «Послуги стоматологічні» або «Послуги ортодонтичні».

Поряд з цим враховуючи специфіку діяльності Підприємця, його право на зазначення в розрахункових документах спрощеної назви послуг не повинно перешкоджати праву пацієнта отримати чек, в якому буде зазначено не загальне поняття, а відображена конкретна процедура, яку фактично отримав пацієнт. Рекомендуємо при зазначенні назв послуг керуватися наказами Міністерства охорони здоров’я України, якими затверджені відповідні стандарти медичних послуг.

Щодо питання 3

Відповіді на питання 1 та 2 позбавлють необхідності надання відповіді на питання 3.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

________________________________________________________________________________________________________________________