Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 01.04.2025 р. № 1750/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула щодо практичного застосування норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, фізична особа – резидент України, отримав іноземний дохід в Чеській Республіці та відповідно сплатив там податки. На підтвердження того, що було сплачено податки від іноземного доходу в Чеській Республіці уповноважений державний орган цієї країни видав довідку в електронному вигляді. В Чеській Республіці вказані довідки уповноважені на це державні органи видають лише в електронному вигляді та у формі, яка долучена до цього запиту.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи приймають в Україні податкові органи довідки від фізичних осіб – резидентів про сплачений ними податок за межами України від іноземного доходу, видані податковими органами чи іншими уповноваженими на те державними органами інших країн, в електронному вигляді (електронній формі)?

2. Чи достатньою буде подання до відповідних податкових органів разом із річною податковою декларацією про майновий стан і доходи електронної довідки у тій формі, яка додається до цього запиту, і виданої уповноваженим державним орган Чеської Республіки на підтвердження того, що було сплачено податки від іноземного доходу в Чеській Республіці для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України враховуючи те, що вказана електронна довідка буде супроводжуватися нотаріально засвідченим перекладом українською мовою та нотаріальним засвідченням документів українським нотаріусом?

Щодо першого та другого питань

Абзацом першим пунктом 42.6 статті 42 Кодексу встановлено, що електронний документообіг між платником податків та контролюючим органом здійснюється відповідно до Кодексу, законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі – Закон № 851) та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (далі – Закон № 2155) без укладення відповідного договору.

Законом № 851 визначено, що електронний документ – документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.

Одним із таких реквізитів є електронний підпис, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб’єктами електронного документообігу. Накладання електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону № 2155, завершує порядок створення електронного документа.

Відповідно до пункту 13.4 статті 13 Кодексу суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими Кодексом.

Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України (пункт 13.5 статті 13 Кодексу).

Статтею 13 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-ІV «Про міжнародне приватне право» визначено, що документи, які видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

З 2002 року Україна приєдналась до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів вчиненої в Гаазі 5 жовтня 1961 року, яка набрала чинності для України 22.12.2003 (далі - Гаазька Конвенція) (Закон України від 10 січня 2002 року № 2933 «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів»).

Відповідно до статті 2 Гаазької Конвенції кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.

Статтею 3 Гаазької Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

За інформацію, розміщеною на офіційному сайті Гаазької Конференції з міжнародного приватного права (www.hcch.net) Чеська Республіка є однією з договірних держав – учасниць Гаазької Конвенції.

Таким чином, документи, які видані уповноваженим органом іноземної держави у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, яка здійснюється шляхом проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Враховуючи зазначене, з метою зарахування податків та зборів, сплачених у Чеській Республіці, платник податків зобов’язаний отримати від державного органу Чеської Республіки довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації шляхом проставлення апостиля компетентним органом Чеської Республіки та супроводжується нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.