Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.04.2025 р. № 1782/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 та п.п. «в» п.п 69.41.3 п.п. 69.41 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення ТОВ «…..», щодо роз’яснення норм податкового законодавства і в межах консультації повідомляє.

Платник у зверненні повідомив, що має намір на підприємстві запровадити перевезення робітників з віддалених населених пунктів до місця роботи та у зворотньому напрямку за рахунок роботодавця. Колективним договором на підприємстві передбачено розділ щодо організації безкоштовного перевезення працівників, буде видано наказ керівника, затверджено маршрути та графіки перевезень

З перевізником будуть укладені договори про надання послуг. Сторонній перевізник буде рухатись по затвердженому маршруту, забирати співробітників з різних місць посадки/висадки і при цьому не буде вести облік працівників, які скористались даною послугою. 

Витрати підприємства на організацію перевезення виробничого персоналу будуть включатися до собівартості реалізованої продукції.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:

1. Чи підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб і військовим збором, а також чи включаються до бази нарахування єдиним внеском на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок витрати підприємства на перевезення працівників до місця роботи та з місця роботи в наведеній ситуації (перевезення працівників необхідно для господарської діяльності підприємства, послуги перевезення надаються стороннім перевізником без можливості забезпечити персоніфікований облік, витрати підприємства на організацію перевезення виробничого персоналу включаються до собівартості реалізованої продукції)? 

Наголошуємо, що Державною податковою службою України вам надана індивідуальна податкова консультація, яка внесена до Реєстру індивідуальних податкових консультацій № 1286/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК від 11.03.2025, з питання оподаткування вартості послуг з перевезення працівників до місця роботи та назад, яке організовується юридичною особою (роботодавцем) шляхом укладання договорів про надання послуг з перевізниками, в якій зазначено, що вартість послуг з перевезення працівників до місця роботи та назад, яке організовується юридичною особою (роботодавцем) шляхом укладання договорів про надання послуг з перевізниками, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як додаткове благо та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.

Водночас повідомляємо, відповідно до п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохід з джерелом походження з України – це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 19 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку є фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповіднго до п.п. «а» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді вартості використання житла, інших об’єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.

Додатково до винятків, передбачених п.п. «а» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, не вважаються додатковим благом платника податку, зокрема, доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг (абзац другий п.п. «б» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Звертаємо увагу, що положення п.п. «а» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, а також абзацу другого п.п. «б» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу застосовується юридичною особою (роботодавцем) у разі використання працівником житла, інших об’єктів матеріального або нематеріального майна, що належать безпосередньо роботодавцю та наданих такому працівнику в безоплатне користування, або сплачуєтся компенсація вартості такого використання і такі витрати включаються до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Разом з тим відповідно до інформації, яка наведена у вашому зверненні, ТОВ «…..» залучає сторонніх перевізників на підставі договорів про надання послуг з перевезення, що свідчить про відсутність підстав для застосування роботодавцем положень п.п. «а» п.п. 164.2.17 п. 164.2
ст. 164 Кодексу та абзацу другого п.п. «б» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу. 

Водночас до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема:

дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, крім сум, зазначених у п.п. 165.1.53 п. 165.1 ст. 165 Кодексу (п.п. «е» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);

інші доходи, крім зазначених ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 передбачено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Тобто, у переліку доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків, не передбачено такого виду доходу як витрати підприємства на перевезення працівників до місця роботи і назад.

Враховуючи викладене, витрати підприємства на перевезення працівників до місця роботи і назад у розумінні розділу IV не є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором, а також не є базою нарахування єдиним внеском відповідно до Закону № 2464.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.