Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 29.04.2025 р. № 2355/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

                                                                 

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ТОВ «» (далі – ТОВ) щодо окремих питань оподаткування та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, ТОВ є податковим резидентом України та власником нерухомого майна, яке розташоване на митній території України. Зазначене майно це нежитлові приміщення та земельна ділянка, які використовувалися у господарській діяльності, амортизувалися та відносяться до необоротних активів (основні засоби).

ТОВ розглядає можливість продажу цього майна. Купівля-продаж відбуватиметься між юридичними особами, платниками ПДВ.

ТОВ просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Чи необхідно (обов’язково) проводити незалежну оцінку вартості об’єктів нерухомості при їх продажу за балансовою (залишковою) вартістю, якщо юридична особа не є державним або комунальним підприємством?
2. Як визначаються доходи для визначення податку на прибуток підприємств при продажу об’єкта нерухомості за вартістю нижчою, ніж вартість, яка визначена у звіті професійного оцінювача (експертній оцінці необоротних активів)?
3. Як визначається база оподаткування податком на прибуток підприємств, якщо об’єкти нерухомості продаються не нижче  балансової (залишкової) вартості, але нижче вартості, яка визначена у звіті професійного оцінювача (експертній оцінці необоротних активів?
4. Як визначається база оподаткування ПДВ, якщо об’єкти нерухомості продаються не нижче балансової (залишкової) вартості, але нижче вартості, яка визначена у звіті професійного оцінювача (експертній оцінці необоротних активів?
5. Чи можуть сторони самостійно визначити вартість об’єктів нерухомості в договорі купівлі-продажу, виходячи з балансової (залишкової) вартості майна та здійснити продаж за балансовою (залишковою) вартістю?
6. Чи можуть сторони здійснити продаж  об’єктів нерухомості за фактичною (договірною) вартістю, якщо така вартість є меншою за вартість, яка визначена у звіті професійного оцінювача (експертній оцінці необоротних активів, але більшою за їх балансову (залишкову) вартість?

 

Щодо питань 1-3

Відповідно до п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст.14 Кодексу основні засоби – матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Отже, земельні ділянки не відноситься до основних засобів з ціллю оподаткування.

Об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств на підставі абзацу першого п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується, зокрема, на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів та/або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується, зокрема, на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів та/або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта.

Отже, у разі продажу платником податку на прибуток об’єктів основних засобів (нежитлових приміщень), призначених для використання у господарській діяльності, такий платник збільшує фінансовий результат до оподаткування на суму залишкової вартості таких об’єктів основних засобів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшує фінансовий результат до оподаткування на суму їх залишкової вартості, визначеної з урахуванням положень ст. 138 Кодексу.

Враховуючи те, що земельні ділянки у податковому обліку не відносяться до основних засобів, різниці встановлені ст. 138 Кодексу за операціями з ними не виникають.

Крім того, положення ст. 138 Кодексу не вимагають проведення незалежної оцінки основних засобів (об’єктів нерухомості).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 44.2 ст. 44 Кодексу для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України
від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами).

Щодо порядку визначення доходів у бухгалтерському обліку за операціями з продажу об’єктів нерухомості та земельних ділянок, то з цього питання доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Щодо питання 4

Згідно з п.п. «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 Кодексу розташоване на митній території України.

Порядок визначення бази оподаткування ПДВ при постачанні товарів/послуг встановлено п. 188.1 ст. 188 Кодексу.

Так, відповідно до п. 188.1 ст. 188 Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 п. 213.1 ст. 213 Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів – виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення;

електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

Враховуючи викладене, у разі здійснення операцій з постачання необоротних активів (в т.ч. об’єктів нерухомого майна) платник податку повинен визначати базу оподаткування ПДВ виходячи із їх договірної вартості, але не менше балансової (залишкової) вартості таких необоротних активів за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції, незалежно від вартості таких необоротних активів, яка визначена у звіті професійного оцінювача.

Щодо питань 5,6

Відповідно до визначених п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу функцій контролюючі органи надають індивідуальні податкові консультації, інформаційно-довідкові послуги з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Тож питання оформлення правочинів між суб’єктами господарювання  регулюються нормами цивільного законодавства, інших нормативно-правових актів та не належать до компетенції ДПС.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).