Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.04.2025 р. № 1863/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянула звернення (  ), щодо питань з практичного застосування окремих норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податку повідомляє, що є фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку другої групи з основним                    КВЕД 01.11 «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння». Та має у власності земельні ділянки, які використовує у своїй підприємницькій діяльності та сплачує за них мінімальне податкове зобов’язання в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з такого питання:

1. Чи потрібно сплачувати за земельні ділянки, які перебувають у особистій приватній власності, які платник використовує у своїй підприємницькій діяльності за основним КВЕД 01.11 «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння» земельний податок окремо та вираховувати його з загального мінімального податкового зобов’язання, чи платник звільнений від сплати земельного податку у відповідності до норм ПКУ, оскільки мінімальне податкове зобов’язання нараховується та сплачується в повному обсязі.

Відповідно до п.п. 14.1.72 і 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПКУ земельний              податок – обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Пунктом 269.1 ст. 269 ПКУ встановлено, що платниками плати за землю є, зокрема, платники земельного податку, а саме власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) (п.п. 269.1.1.1 п.п. 269.1.1 п. 269.1 ст. 269 ПКУ).

Згідно з п. 270.1 ст. 270 ПКУ об’єктами оподаткування платою за землю є, зокрема, об’єкти оподаткування земельним податком:

земельні ділянки, які перебувають у власності (п.п. 270.1.1.1                                 п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПКУ);

земельні частки (паї), які перебувають у власності (п.п. 270.1.1.2             п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПКУ).

Разом з тим, платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої – третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва (п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ).

Враховуючи викладене, звільняється від сплати земельного податку                  (в т. ч. обов’язку нарахування, подання податкової звітності із земельного податку) фізична особа – підприємець платник єдиного податку другої групи за земельні ділянки, що використовуються такою особою за призначенням для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування).

Особливості визначення загального мінімального податкового зобов'язання платників єдиного податку встановлено ст. 297¹ ПКУ.

 Відповідно п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.