Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.04.2025 р. № 1869/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України розглянула звернення
на отримання індивідуальної податкової консультації щодо питань визнання доходу за операціями з експорту сільськогосподарської продукції та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє.

Як зазначено у звернені, Товариство здійснює експорт сільськогосподарської продукції на підставі укладених з покупцями-нерезидентами контрактів у відповідності до базисних умов постачання ІНКОТЕРМС 2020.

З огляду на викладене, Товариство просить надати роз’яснення з наступних питань:

1. Що є датою визнання доходу Товариства за операцією з експорту товару у разі якщо момент (дата) переходу права власності до покупця-нерезидента на товар та момент (дата) переходу ризиків втрати і загибелі експортованого товару згідно базису постачання (базисних умов постачання) відповідно до укладеного між Товариством та покупцем контракту співпадають?

2. Що є датою визнання доходу Товариства за операцією з експорту товару у разі якщо момент переходу ризиків втрати і загибелі експортованого товару згідно базису постачання переходить до покупця-нерезидента до моменту перетину державного кордону України (наприклад DAP/DAT), а згідно умов укладеного між Товариством та покупцем-нерезидентом контракту право власності переходить до покупця після фізичного перетину державного кордону України (фактичного вивезення товару за межі України)?

3.  Що є датою визнання доходу Товариства за операцією з експорту товару у разі якщо згідно умов контракту право власності на товар переходить до покупця-нерезидента в Україні на території складу Товариства, а згідно умов базису постачання (наприклад DDP/DAP) перехід ризиків втрати і загибелі щодо експортованого товару відбувається за межами України в місці доставки на складі покупця-нерезидента?

Щодо питань 1 - 3.

Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні (п. 1.1 Кодексу).

Відповідно до п. 5.3 Кодексу інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Відповідно до частини другої ст. 3 Закону України від
16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» (далі – Закон № 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша ст. 9 Закону № 996).

Права і обов’язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку (частина третя ст. 9 Закону № 996).

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (частина п’ята ст. 9 Закону № 996).

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону № 996).

Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, встановлено, що Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері, зокрема, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Враховуючи вищезазначене, питання щодо дати формування доходів за операціями з експорту продукції в бухгалтерському обліку відноситься до компетенції Міністерства фінансів України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).