Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.04.2025 р. № 1872/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення                       Товариства щодо окремих питань з визначення доходу платником єдиного податку, та керуючись ст. 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Товариство повідомило, що є платником єдиного податку 3 групи, основний вид діяльності КВЕД 49.31 – пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення. Товариство згідно договору, укладеного з Виконавчим комітетом Нововолинської міської ради здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Нововолинськ та отримує відшкодування за пільгове перевезення від Управління  соціальної та ветеранської політики Нововолинської міської ради згідно договору про компенсацію витрат за пільговий проїзд окремих категорій населення.  

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступного питання:

Чи включаються до доходу, що оподатковується єдиним податком отримані Товариством суми компенсації витрат  за пільговий проїзд?

Щодо зазначеного питання

Копію рішення міської ради та копії договорів на підставі яких здійснюються операції зазначені у зверненні Товариством не надано, тому відповідь надається на загальних підставах.

Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу регулюються Бюджетним кодексом України  (далі – БКУ).

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 2 БКУ бюджетні кошти (кошти бюджету) – належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету.

Витрати бюджету - видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів (пункт 14 частини першої статті 2 БКУ).

Видатки бюджету - кошти, спрямовані на виконання бюджетних програм, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету не належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету; розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних паперів; повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування (пункт 13 частини першої статті 2 БКУ).

 Одержувач бюджетних коштів - суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету (пункт 38 частини першої статті 2 БКУ).

До видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян (підпункт «ґ» пункту 3 частини першої                               статті 91 БКУ).

Законом України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» із змінами (далі – Закон № 2344) регулюються відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Абзацом третім статтею 29 Закону № 2344 визначено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування

Відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати (абзац перший – другий статті 31 Закону № 2344).

Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень (абзац 5 статті 37 Закону № 2344 ).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

До суб’єктів господарювання третьої групи, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, відносяться юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року (підпункт 3 пункту 291.4 статті 291 Кодексу).

Юридичні особи – платники єдиного податку третьої групи використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень підпунктів 44.2, 44.3 статті 44 Кодексу (абзац п’ятий пункту 296.1 статті 296 Кодексу).

Порядок визначення доходів та їх склад, зокрема, для платників єдиного податку третьої групи визначено статтею 292 Кодексу.

Доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 Кодексу.

Вичерпний перелік надходжень, які з метою оподаткування не включаються до складу доходу, встановлено пунктом 292.11 статті 292 Кодексу.

До складу доходу, визначеного статтею 292 Кодексу, не включаються, зокрема, суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду та інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм (підпункт 4 пункт 292.11 статті 292 Кодексу).

Тому, з урахуванням норм БКУ та Закону № 2344 у разі наявності відповідної бюджетної програми, рішення міської ради, яким передбачено видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, укладених договорів із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, суми отримані Товариством з місцевого бюджету в якості компенсації витрат за пільгове перевезення пасажирів не включаються до складу доходу платників єдиного податку третьої групи.

Проте, у разі недотримання Товариством  вимог підпункту 4 пункт 292.11 статті 292 Кодексу з урахуванням норм БКУ та Закону № 2344, суми отримані з місцевого бюджету в якості компенсації витрат за пільгове перевезення пасажирів включаються до складу доходу платника єдиного податку третьої групи.

Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатися з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).