Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.04.2025 р. № 1899/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Комунального некомерційного підприємства «_________» (далі – Комунальне некомерційне підприємство) щодо окремих питань оподаткування неприбуткових організацій, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України           (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє. 

Згідно з умовами звернення Комунальне некомерційне підприємство є закладом охорони здоров’я у статусі неприбуткової організації.

Враховуючи викладене вище, Комунальне некомерційне підприємство звертається за отриманням індивідуальної податкової консультації із такого запитання:

чи має право Комунальне некомерційне підприємство у статусі неприбуткової організації здійснювати оплату таких послуг: 1) страхування своїх працівників (медичних працівників виїзних бригад, екстрених медичних техніків (водіїв, які працюють на автотранспорті)); 2) інформаційно-консультативні послуги, навчання (конференції, семінари, вебінари тощо) для працівників підприємства з метою отримання знань для використання в роботі; 3) періодичні медичні огляди працівників виїзних бригад?

 

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, як встановлено в п. 1.1 ст. 1 Кодексу, регулюються нормами цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 5.1 – 5.3 ст. 5 Кодексу поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і           не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров’я в Україні визначають Основи законодавства України про охорону здоров’я.

Закладом охорони здоров’я відповідно до частини першої ст. 3 Основ законодавства України про охорону здоров’я є юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з реабілітації.

Основи діяльності закладів охорони здоров’я встановлено ст. 16 Основ законодавства України про охорону здоров’я.

За організаційно-правовою формою заклади охорони здоров’я комунальної власності можуть утворюватися та функціонувати як комунальні некомерційні підприємства або комунальні установи.

Порядок здійснення фінансового забезпечення охорони здоров’я визначено ст. 18 Основ законодавства України про охорону здоров’я.  

Відносини у сфері страхування регулює Закон України від 18 листопада 2021 року № 1909-IX «Про страхування» (зі змінами) (далі – Закон № 1909-IX), який визначає загальні правові засади здійснення діяльності із страхування, надання посередницьких послуг і спрямований на посилення захисту прав та законних інтересів клієнтів, у тому числі споживачів, шляхом встановлення вимог до системи управління, платоспроможності страховиків, філій страховиків-нерезидентів на території України та розкриття ними інформації, встановлює вимоги до порядку укладання, обслуговування та виконання договорів страхування та перестрахування, врегульовує питання інформаційного забезпечення договорів страхування та перестрахування і дій, що передують їх укладанню, а також державне регулювання та нагляд у сфері страхування.

Відносини щодо прийняття, набрання чинності, виконання та припинення дії адміністративних актів у сфері страхування регулюються Законом України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, визначених Законом № 1909-IX та іншими законами України, що регулюють діяльність на ринку фінансових послуг (абзац другий частини першої ст. 2 Закону № 1909-IX).

Відповідно до ст. 201 Кодексу законів про працю України  роботодавець організує індивідуальне, бригадне, курсове та інше виробниче навчання за рахунок підприємства, організації, установи для професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників, особливо молоді.

Правові, організаційні та фінансові засади функціонування системи професійного розвитку працівників визначено Законом України від 12 січня       2012 року № 4312-VI «Про професійний розвиток працівників» (зі змінами)           (далі – Закон № 4312 ).

Статтею 6 Закону № 4312 передбачено, що організація професійного навчання працівників здійснюється роботодавцями з урахуванням потреб власної господарської або іншої діяльності відповідно до вимог законодавства.

Професійне навчання працівників здійснюється безпосередньо у роботодавця, та на договірній основі у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, на підприємствах, в установах або організаціях. При цьому роботодавці можуть здійснювати формальне і неформальне професійне навчання працівників.

Положення про систему безперервного професійного розвитку працівників сфери охорони здоров’я, затверджене постановою Кабінету Міністрів України  від 14 липня 2021 року № 725 (зі змінами) (далі – Положення № 725), визначає основні засади здійснення безперервного професійного розвитку працівників сфери охорони здоров’я, що працюють у закладах охорони здоров’я, закладах освіти та провадять діяльність за професіями, включеними до розділів «Керівники» (у разі наявності освіти у галузі знань 22 «Охорона здоров’я»), «Професіонали» та «Фахівці» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (випуск 78 «Охорона здоров’я»), затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 березня 2002 року № 117.

Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці визначає Закон України від 14 жовтня 1992 року                        № 2694-XII «Про охорону праці» (зі змінами) (далі – Закон № 2694-XII), який регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Відповідно до ст. 18 Закону № 2694-XII працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії.

Згідно зі ст. 17 Закону № 2694-XII роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року.

Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації               у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 п. 133.4             ст. 133 Кодексу;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;

внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр).

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (абзац перший п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

Водночас зазначимо, що на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану не вважається порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу здійснення неприбутковою організацією передачі майна, надання послуг, благодійної допомоги, використання доходів (прибутків) для фінансування видатків, не пов’язаних з реалізацією мети та напрямів діяльності, передбачених її установчими документами, на цілі та на користь отримувачів, що визначені пунктом 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.

Перелік підприємств, установ та організацій, які за умови їх відповідності вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу можуть бути віднесені до неприбуткових організацій, які не є платниками податку на прибуток підприємств, встановлено п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Отже, якщо в межах статутної діяльності комунальним некомерційним підприємством, що є комунальним закладом охорони здоров’я, внесеним до Реєстру, здійснюється оплата таких послуг з: обов’язкових видів страхування працівників такого підприємства; професійного розвитку працівників згідно із Законом № 4312, Законом № 2694-XII та Положенням № 725; проведення медичних оглядів працівників на підставі нормативно-правових актів щодо проведення таких оглядів, то у цьому випадку здійснення таких операцій буде відповідати напрямам фінансування видатків на утримання такого неприбуткового підприємства, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених його установчими документами, та не призведе до втрати статусу неприбуткової організації.

Водночас, оскільки згідно з п. 1 Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України             від 25 березня 2015 року № 267 (зі змінами), Міністерство охорони здоров’я України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, то з питань правомірності та порядку проведення операцій, зазначених у зверненні, доцільно звернутися до Міністерства охорони здоров’я України.

У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених                 п. 133.4 ст. 133 Кодексу (з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу), така неприбуткова організація підлягає виключенню з Реєстру з визначенням податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств відповідно до підпунктів 133.4.3 та 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).