Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.04.2025 р. № 1941/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Підприємство як сільгоспвиробник укладає договори оренди із власниками земельних ділянок – фізичними особами. При виплаті орендної плати утримується та сплачується податок на доходи фізичних осіб із суми орендної плати.

При цьому протягом років в діяльності підприємства укладались договори із дещо відмінними умовами, зокрема, щодо розміру і порядку зміни орендної плати.

Є договори, в яких сторони передбачили, що орендар Підприємство може в односторонньому порядку підвищити орендну плату, додаткова угода не укладається, виплата орендної плати у збільшеному розмірі підтверджується документом про видачу/перерахунок орендної плати. Таким чином, документами на підвищення орендної плати є відповідні рішення органу управління про підвищення виплати, платіжні інструкції або видаткові касові ордери.

В той же час є інші договори оренди, в яких не була встановлена така умова про підвищення орендної плати в односторонньому порядку.

Підприємство як господарюючий суб’єкт зацікавлений у збереженні орендованої землі, тому ставить орендодавців у рівні умови і виплачує у підвищеному розмірі всім орендодавцям. В таких випадках складаються угоди або протоколи про розмір оренди.

Платник просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:

1. Якщо у договорі передбачено одностороннє підвищення орендної плати без укладання окремої угоди – чи достатньо Підприємству як податковому агенту таких документів для підтвердження в своєму обліку розміру орендної плати і податку на доходи фізичних осіб орендодавців: договір оренди, рішення орендаря про новий розмір орендної плати, платіжна інструкція (видатковий касовий ордер) про виплату оренди?

2. Якщо у договорі не передбачено одностороннє підвищення орендної плати без укладання окремої угоди – чи достатньо Товариству як податковому агенту таких документів для підтвердження в своєму обліку розміру орендної плати і податку на доходи фізичних осіб орендодавців: договір оренди, рішення орендаря про новий розмір орендної плати, платіжна інструкція (видатковий касовий ордер) про виплату оренди? Чи обов’язковою в цьому випадку є угода протокол) про підвищення орендної плати за підписом обох сторін для обліку орендної плати і утримання з неї податку на доходи фізичних осіб?

Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Пунктом 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу передбачено, зокрема, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів установлених Кодексом, а також надають індивідуальні податкові консультації з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Договірні відносини щодо оренди земельних ділянок регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України (далі – ГКУ), Земельним кодексом України, Законом України від 06 жовтня 1998 року
№ 161-XIV «Про оренду землі» (далі – Закон № 161).

Згідно зі ст. 21 Закону № 161, зокрема, розмір, умови i строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Договірні відносини щодо оренди земельних ділянок між орендарем (юридичною особою) та орендодавцем (фізичною особою) не є предметом регулювання Кодексом.

Відповідно до частини першої ст. 283 ГКУ за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Істотними умовами договору оренди є: об’єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (частина перша ст. 284 ГКУ).

Орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша ст. 286 ГКУ).

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Доходи, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені у п. 164.2
ст. 164 Кодексу, зокрема, дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п. 170.1 ст. 170 Кодексу (п.п. 164.2.5 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Порядок оподаткування доходів фізичної особи від надання нерухомості в оренду (суборенду, емфітевзис), житловий найм (піднайм), визначено п. 170.1 ст. 170 Кодексу, згідно з п.п. 170.1.1 якого податковим агентом платника податку – орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

При цьому об’єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Відповідно до п.п. 170.1.4 п. 170.1 ст. 170 Кодексу доходи, зазначені
у п.п. 170.1.1 - 170.1.3 цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).

Для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абзац перший п. 44.1 ст. 44 Кодексу).

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п.п. 44.1 ст. 44 Кодексу (абзац другий п. 44.1
ст. 44 Кодексу).

Також слід зазначити, що ст. 1 розділу I Закону України від 16 липня
1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно зі ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов’язкові реквізити, визначені частиною другою ст. 9 Закону № 996.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Також зазначаємо, що відповідно до частини другої ст. 6 Закону № 996 регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

З питань віднесення вказаних у зверненні документів до документів необхідних і достатніх для бухгалтерського та податкового обліку при виконанні операцій з виплати орендної плати доцільно звернутися до Міністерства фінансів України.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.