Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.04.2025 р. № 1942/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до інформації, наведеної у зверненні, платник податків з 19.09.2023 не проживає на території України та після цієї дати жодного разу не повертався на територію України.

05.03.2024 отримав статус тимчасового захисту як громадянин України на території Республіки Болгарія. З цієї дати постійно проживає на території Республіки Болгарія.

У 2024 році платником було передано права на нерухомість у місті Києві. Таким чином, платник не володіє жодною рухомою або нерухомою власністю на території України.

З лютого 2023 року не займає жодних посад та не отримує жодного доходу на території України або доходу від резидентів України.

У зв’язку з чим платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи вважається платник податковим резидентом України станом на день цього запиту?

2. Якщо платник втратив статус податкового резидента України, то з якої саме дати платник вважається нерезидентом України з точки зору податкового законодавства України?

Щодо першого та другого питань

Визначення резидентського статусу фізичних осіб є визначальним для з’ясування порядку оподаткування доходів особи згідно з нормами Кодексу.

Критерії, за якими визначається податкове резидентство встановлені у Кодексі, у міжнародних угодах – Конвенціях про уникнення подвійного оподаткування.

Поняття «резидент» та умови набуття платником податку статусу податкового резидента визначено п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, яким передбачені різні критерії для визнання фізичної особи резидентами або нерезидентами, зокрема, - місце проживання чи постійного проживання особи, місцезнаходження центру життєвих інтересів, час перебування на території країни протягом року.

Таким чином, за загальним правилом, фізична особа вважається резидентом України, якщо вона має місце проживання в Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце
постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів)
в Україні.

Центр економічних інтересів в особи виникає у тій країні, до якої вона найбільш тісно прив’язана економічно та соціально. Як правило, центр економічних інтересів особи перебуває в тій країні, де вона має: постійне місце проживання, офіційне місце роботи, зареєстрований бізнес чи фізичною
особою – підприємцем, відкриті банківські рахунки, регулярну сплату податків та комунальних платежів тощо.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є
самостійне визначення нею основного місця проживання на території
України у порядку, встановленому Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Крім того, відповідно до п. 2 ст. 4 Модельної Конвенції Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) статус фізичної особи визначається таким чином:

особа вважається резидентом тільки тієї Держави, в якій має
доступне постійне житло. Причому важливо, щоб особа мала намір
проживати в ньому постійно, а не з якоюсь конкретною метою,
обмеженою в часі, що прямо зазначено у Коментарях до зазначеної Модельної конвенції.

Якщо у фізичної особи є доступне постійне житло в обох Державах, така особа вважається резидентом тільки тієї Держави, з якою її особисті та економічні відносини ближчі (центр життєвих інтересів):

якщо Держава, в якій особа має центр життєвих інтересів, не може бути визначена, або якщо у неї немає постійного житла в будь-якій з цих Держав, вона вважається резидентом тієї Держави, в якій вона зазвичай проживає (критерій 183 днів);

якщо особа зазвичай проживає в обох Державах або в жодній з них, він вважається резидентом тільки тієї Держави, громадянином якої вона є.

Відтак, під час оцінки статусу податкової резидентності враховуються, зокрема (але не виключно), такі фактори, як: постійне житло, кількість днів перебування в певній країні протягом року, «центр життєвих інтересів» та громадянство.

Таким чином, за умови, якщо фізична особа має у власності нерухоме майно, відкриті банківські рахунки, реєстрації місця проживання, нарахування сплати за користування житлом тощо, фізичні особи – підприємці, зареєстровані згідно із законодавством України, то такі особи можуть бути визнані податковим резидентом України.

При цьому наказом Міністерства фінансів України від 19.08.2022 № 248, зі змінами, затверджена Форма довідки-підтвердження статусу податкового резидента України для уникнення подвійного оподаткування відповідно до норм міжнародних договорів та Порядок підтвердження статусу податкового резидента України для уникнення подвійного оподаткування відповідно до норм міжнародних договорів.

Враховуючи зазначене, зауважимо, що всі критерії визначення податкового резидентства аналізуються у сукупності, а кожен окремий випадок розглядається на підставі наданих документів та підтверджень з урахуванням усіх обставин та підстав.

Разом з цим зауважуємо, що нормами Кодексу не передбачено надання довідки про втрату статусу податкового резидента.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.