Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.04.2025 р. № 1949/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства з обмеженою відповідальністю (далі – Товариство) щодо отримання індивідуальної податкової консультації із земельного податку (далі – Податок) та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі − Кодекс), в  межах компетенції повідомляє.

Товариство поінформувало, що є власником нерухомого майна (нежитлові будівлі та прибудовані нежитлові приміщення, заклад громадського харчування, спорткомплекси) (далі – Будівлі), розташовані на земельних ділянках, речові права на які Товариством не оформлені (далі – Ділянки). Інформація щодо сформованості Ділянок як об’єктів цивільних прав у розумінні ст. 79 ¹ Земельного кодексу України (далі – Земельний кодекс) у зверненні відсутня.

Товариство, посилаючись на норми чинного законодавства та узагальнюючу податкову консультацію, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 06.07.2018 № 602, просить надати роз’яснення щодо виникнення у Товариства податкового обов’язку з нарахування та сплати Податку за Ділянки.

Принцип платності користування землею, передбачений ст. 206 Земельного кодексу, реалізовано у Кодексі у двох формах плати за землю: Податку, який сплачується власниками земельних ділянок, земельних часток  (паїв), землекористувачами, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного
користування, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.72, 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Підставою для нарахування Податку є, зокрема дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п.п. «б» п. 286.1 ст. 286 Кодексу), а орендної плати за земельну ділянку договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Кодексу).

Товариство не повідомило, чи були ним здійснені заходи щодо отримання правовстановлюючих документів на Ділянки.

Водночас використання земельних ділянок без належного оформлення прав є порушенням норм земельного законодавства, зокрема в частині невиконання принципу платного використання таких земельних ділянок.

Статтею 120 Земельного кодексу передбачений механізм переходу права на земельну ділянку у разі набуття прав власності на об’єкт нерухомого майна, що розміщеній на ній. Документи, що підтверджують набуття права власності на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, об’єкт незавершеного будівництва чи частку у праві власності на такий об’єкт), є підставою для державної реєстрації переходу до набувача права власності або права користування земельною ділянкою, якщо земельна ділянка перебувала у власності або оренди, на якій розміщений такий об’єкт (частина сьома ст. 120 Земельного кодексу).

Якщо об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об’єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об’єкта нерухомого майна зобов’язаний   протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об’єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об’єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому ст.ст. 118, 123 або 128 Земельного кодексу.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу, зобов’язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому Земельним кодексом (абзаци перший, другий частини одинадцятої ст. 120 Земельного кодексу).

Враховуючи те, що контроль за дотриманням земельного законодавства та справляння плати за землю належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), Товариству необхідно звернутися до органу місцевого самоврядування, який відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу, має право передати у власність або користування Ділянки, щодо питання прискорення оформлення відповідного права користування Ділянками.

Отже, у Товариства обов’язок із обчислення податкових зобов’язань з Податку за Ділянки виникатиме з дати державної реєстрації відповідного права на Ділянки.

Крім того, Товариство як власник Будівель свої зобов’язання в частині дотримання принципу платного використання землі може реалізовувати в межах Цивільного кодексу України через інших осіб, у разі перебування Ділянок у власності або користуванні таких осіб.

Водночас повідомляємо, що орган місцевого самоврядування, який реалізує свої владні повноваження на відповідній території, на якій розташовані Ділянки, що використовується без правовстановлюючих документів, керуючись нормами ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. ст. 120, 125, 126 та 206 Земельного кодексу, має право порушити питання про компенсацію завданої шкоди (ст. ст. 1166, 1167 Цивільного кодексу України) землекористувачами (юридичними та фізичними особами), які використовують земельні ділянки без належним чином оформлених документів на право користування земельними ділянками, у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

Висновки з питань практичного застосування норм податкового законодавства надаються Державною податковою службою України виходячи із суті порушеного питання та наявної інформації, наданої Товариством.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).

 

 

 

Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.