Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 11.04.2025 р. № 1970/ІПК/26-15-24-01-14-08

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

 

Головне управління ДПС у м. Києві за результатами розгляду звернення щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у звернені, між ТОВ «…» (далі – Товариство/Замовник) та ( ), самозайнятою особою за законодавством Іспанії, NIF (ідентифікаційний податковий номер) (  ), торгова (бізнес) назва (  ) (далі - Виконавець) укладено Договір про надання інформаційно – консультаційних послуг
від 10.01.2025 (далі - Договір), за умовами якого така самозайнята особа надає ТОВ «…» інформаційно – консультаційні послуги з питань комерційної діяльності й керування, з питань управління, корпоративного стратегічного та операційного планування, напрямків розвитку бізнесу, управляння змінами, маркетингових цілей та політики та з інших питань комерційної діяльності Замовника шляхом проведення представником Виконавця лекцій, тренінгів, воркшопів для представників Замовника. Послуги є платними, і тому Товариство (Замовник) зобов’язане оплачувати винагороду Виконавцеві за надання послуг (загальна сума договору – 12 000 фунтів стерлінгів). Місто надання послуг – Королівство Іспанія.

Виконавець є громадянином Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії (United Kingdom of Great Britain and  Northern Ireland).

Водночас, Виконавець має реєстрацію як «Autonomos» (ісп.) (у перекладі англ. – «self-employed person», укр. – «самозайнята особа») в Іспанії, і саме в такому статусі він є учасником (Стороною) Договору.

Виконавець надав Товариству довідку про те, що він є резидентом Іспанії. При цьому між Україною та Іспанією діє Конвенція між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Іспанії про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна.

Також Виконавець не отримував в Україні реєстраційний номер облікової картки платника податків, не є застрахованою особою в розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та не є зареєстрованою в Україні  фізичною особою – підприємцем.

На підставі викладеного Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо питань:

1. Чи має право Товариство як податковий агент застосувати
   пп. 103.2 і 103.3 ст. 103 Кодексу та положення Конвенції між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Іспанії про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна та звільнити від оподаткування податком на доходи фізичних осіб  доходи, що підлягають виплаті згідно Договору Виконавцю – самозайнятій особі  відповідно до законодавства Іспанії?
2. Чи необхідно  Виконавцю – самозайнятій особі відповідно до законодавства Іспанії надавати Товариству (крім наданої довідки про те, що він є резидентом Іспанії) додаткові документи для того, щоб Товариство як податковий агент мало право застосувати норми 
   пп. 103.2 і 103.3 ст. 103 Кодексу та положення Конвенції між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Іспанії про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна та звільнити від оподаткування податком на доходи фізичних осіб  доходи, що підлягають виплаті Виконавцю згідно Договору? Якщо так, - то які саме це документи і на підставі яких саме положень відповідного міжнародного договору Виконавець має їх надавати Товариству?
3. Чи зобов’язане Товариство відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» нараховувати єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на суми доходів, нарахованих  Виконавцю за надання послуг згідно Договору?

Щодо першого та другого питань.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 162.1.2 п. 162.1 ст. 162 якого платниками податку на доходи фізичних осіб є фізичні особи - нерезиденти.

Згідно з п.п. 163.2.1 п. 163.2 ст. 163 Кодексу об'єктом оподаткування фізичної особи - нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні.

Відповідно до п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохід з джерелом походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Порядок оподаткування доходів, отриманих нерезидентами, регулюється п. 170.10 ст. 170 Кодексу, яким встановлено, що доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами цього розділу для нерезидентів) (п.п. 170.10.1 п. 170.10 ст. 170 Кодексу).

Згідно з п.п. 170.10.3 п. 170.10 ст. 170 Кодексу у разі якщо доходи з джерелом їх походження в Україні виплачуються нерезиденту резидентом - юридичною або самозайнятою фізичною особою, такий резидент вважається податковим агентом нерезидента щодо таких доходів. Під час укладення договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження в Україні, резидент зобов'язаний зазначити в договорі ставку податку, що буде застосована до таких доходів.

Перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокрема суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору (п.п. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Згідно з п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пп. 167.2 - 167.5 ст. 167 Кодексу).

Крім того, особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Кодексу є платниками військового збору (п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Об'єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, є - доходи, визначені ст. 163 Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодекс).

Ставка військового збору становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, визначення якого наведено у п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб і військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відсотків, визначену ст. 167 Кодексу, та військового збору - 5 відсотків, встановлену п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

 Водночас згідно зі ст. 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Конвенція між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Іспанії про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна від 01 березня 1985 року (далі - Конвенція) наразі застосовується в українсько-іспанських податкових відносинах відповідно до Закону України «Про правонаступництво України».

Положення Конвенції поширюються на осіб, зазначених у ст. 1 «Особи, до яких застосовується Конвенція» і п.п. «c» п. 1 ст. 3 «Загальні положення» Конвенції, та на податки, зазначені у ст. 2 «Податки, на які поширюється Конвенція». Тобто відносно Договірних Держав - України та Іспанії, відповідні положення Конвенції поширюються, зокрема, на фізичних осіб та податок на доходи фізичних осіб.

Згідно з п. 1 ст. 5 « Дохід постійного представництва» Конвенції дохід, отриманий в одній Договірній Державі особою, яка має місце постійного перебування в другій Договірній Державі, може оподатковуватись податками у першій Договірній Державі тільки, якщо він отриманий через постійне представництво і тільки в тій частині, яка може бути віднесена до діяльності цього постійного представництва.

При цьому значення виразу «постійне представництво» наведено у п. 1 ст. 4 Конвенції «Постійне представництво».

Водночас, доходи особи з постійним містом перебування в одній Договірній Державі, незалежно від джерела їх виникнення, які не перелічені в інших статтях Конвенції, можуть оподатковуватися податком тільки в такій Договірній Державі (ст. 14 «Інші доходи» Конвенції).

Отже, якщо фізичною особою - резидентом Іспанії, надаються послуги незалежного (професійного) характеру як самозайнятою особою, і діяльність такої особи з надання зазначених особистих послуг не здійснюється через постійне представництво (постійну базу) на території України, то доходи, отримані іспанським резидентом в оплату таких послуг, підлягають оподаткуванню тільки в Іспанії і відповідно, мають звільнятися від оподаткування в Україні.

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України встановлено ст. 103 Кодексу.

Відповідно до п. 103.2 ст. 103 Кодексу особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Згідно з п. 103.4 ст. 103 Кодексу підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пп. 103.5 і 103.6
ст. 103 Кодексу, особі (податковому агенту), що виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі – довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (п. 103.5 ст. 103 Кодексу).

Щодо третього питання.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).

Відповідно до п. 10 частини першої ст. 1 Закону № 2464 страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону
№ 2464 зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п. 3 частини першої ст. 1 Закону № 2464).

Відповідно до частини першої ст. 11 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у тому числі які є резидентами Дія Сіті, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за гіг-контрактами, іншими договорами цивільно-правового характеру.

Згідно з частиною першою ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої
ст. 7 Закону № 2464).

Враховуючи викладене, у разі якщо юридична особа - резидент виплачує винагороду фізичній особі - нерезиденту, який є громадянином іноземної держави, на підставі укладеного за межами України цивільно-правового договору, то сума такої винагороди не є базою нарахування єдиного внеску, оскільки такий іноземець відповідно до вимог чинного законодавства України не є застрахованою особою, а зазначена юридична особа не є його роботодавцем - страхувальником.

Водночас, якщо зазначена винагорода виплачується вказаній фізичній особі - нерезиденту на підставі укладеного на території України цивільно-правового договору, то сума виплаченої винагороди є базою нарахування єдиного внеску на загальних підставах.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).