Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 11.04.2025 р. № 1979/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України за результатами  розгляду звернення товариства з обмеженою відповідальністю  (далі – Товариство), керуючись положеннями статті 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс),  повідомляє таке.

Відповідно до звернення Товариство планує здійснювати діяльність з продажу товарів у мережі інтернет, використовуючи маркетплейс.

У зв’язку із наведеним Товариство звернулось до податкового органу із наступними запитаннями:

1. Чи потрібно у даному випадку застосовувати ресторатори розрахункових операцій та/або програмних рестораторів розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО) чи такі операції вважаються безготівковими?
2. В разі, якщо дані операції не потребують впровадження РРО/ПРРО чи буде достатньо відправити електронною поштою, або месенджером видаткову накладну підписану ЕЦП для покупця фізичної особи (кінцевого споживача)?
3. Коли виникають податкові зобов’язання з ПДВ у Товариства – в момент оплати коштів покупцем в маркетплейсі чи в момент зарахування коштів на поточний рахунок Товариства?
4. Яким чином Підприємство повинно відображати в обліку суми комісії банка як адміністративні чи фінансові витрати?

 

 

Перед наданням відповіді слід зауважити, що банкам в Україні заборонено ведення діяльності у сфері матеріального виробництва та торгівлі.

Окрім вказання, що доставка товарів покупцям здійснюється із використанням сторонніх служб доставки, Товариством не деталізовано суті взаємовідносин та здійснюваних операцій між ним та покупцями, та додано зразок договору Про співробітництво (далі – зразок договору).

Також при формуванні звернення щодо отримання індивідуальних податкових консультацій Товариством використано не правильну термінологію та визначення, оскільки відповідно до вимог Закону України «Про платіжні послуги» розрахункові рахунки відкриваються банками небанківським надавачам платіжних послуг для виконання ними платіжних операцій, а тому вказання Товариством, що йому надходять кошти на розрахункові рахунки є не коректним, оскільки суб’єкти господарювання в розумінні вказаного закону можуть мати лише поточні та платіжні рахунки.

Поряд із цим звертаємо увагу Товариства на формулюванні питання 1, оскільки саме по собі віднесення операцій до безготівкових не кореспондує їх із підставами визначеними статтею 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) за яких РРО/ПРРО можна не застосовувати.

Для постачальника товару/надавача послуг переказ коштів на його поточний рахунок є безготівковим незалежно від «способу оплати», використаного споживачем, навіть, якщо для ініціювання переказу коштів споживач здійснив внесення готівки в касу банку (без відкриття поточного рахунку) або використав платіжну картку для ініціювання переказу коштів зі свого рахунку в банку.

Щодо питань 1 та 2.

З урахуванням викладеного вище та обсягу фактичних обставин наведених Товариством у зверненні повідомляємо.

Відповідно до пункту 2.4 зразку договору продавець передає товар покупцю на умовах самовивезення або за допомогою служб доставки.

Згідно з пунктом 2.5 зразку договору банк перераховує суму коштів, що складає вартість товару продавцю, за вирахуванням суми комісії за розрахунково-касового обслуговування, згідно з тарифами, зазначеними в Додатку 1 до зразку договору, після отримання повідомлення продавця про передачу товару покупцеві не пізніше наступного календарного дня.

Описані у зразку договору способи взаємодії Товариства із покупцями підпадають під дію регулювання частини першої статті 694 Цивільного кодексу України відповідно до якої, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Суб’єктами (учасниками) безпосередньо операції купівлі-продажу товару є лише продавець, який здійснює продаж товарів, і споживач (покупець), як отримувач такого товару. Саме тому продавець, а не надавач платіжних послуг, зобов’язаний видати покупцю відповідний документ, що підтверджує право власності на придбані товари.

Зазначене встановлює обов’язок продавця передати товар покупцеві до моменту його оплати останнім. Відстрочення платежу означає здійснення повної оплати товару у строки, встановлені договором, через деякий час після одержання товару. Якщо відстрочення платежу полягає у здійсненні платежів частинами, встановленими договором, воно іменується розстроченням платежу.

Водночас, відстрочення та/або розстрочення платежів, як оплати за товар жодним чином не повинні впливати на обсяг обов’язків продавця та прав покупця визначених статтями 664, 655 та 662 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене вище, оскільки продаж товарів з відстроченням/розстроченням платежу передбачає їх передачу покупцеві до моменту оплати, тому у таких випадках в момент відпуску товару, або не пізніше ніж товар буде вручено покупцеві, саме продавець має сформувати фіскальний касовий чек встановленої форми та змісту із зазначенням у ньому виду оплати «відстрочення/розстрочення платежу», або іншої, що відповідно до закону більш якісно характеризує правовідносини, що склались між покупцем та продавцем.

Поряд із зазначеним, слід зауважити, що відповідно до сталої судової практики, сформованої ще з 2010 року, зокрема, у справах
№ К-11728/09-с та 2а-5019/09/1370 суди вказали, що за визначенням, наведеним у стаття 2 Закону № 265, РРО/ПРРО це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для виконання платіжних операцій. До реєстраторів розрахункових операцій належать: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп’ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг), тощо.

Зміст наведеної правової норми свідчить на користь того, що РРО/ПРРО призначений не тільки для реєстрації розрахункових операцій, а й для реєстрації кількості проданих товарів.

Зважаючи на сферу застосування реєстраторів розрахункових операцій та обставини, щодо здійснення позивачем роздрібної торгівлі товарами суди підтримали правову позицію контролюючого органу про наявність у продавця товарів обов’язку застосовувати РРО/ПРРО з метою обліку кількості реалізованих товарів, який не залежить від способу здійснення розрахунків.

Зазначений висновок кореспондується з приписами статті 9 Закону № 265, які містять вичерпний перелік видів діяльності, при здійсненні яких реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються.

У той же час, згадана правова норма не виключає обов’язку суб’єкта господарювання застосовувати такий РРО/ПРРО при реалізації товарів на підставі кредитних договорів, розрахунок за які здійснюється безготівковим шляхом.

Враховуючи викладене вище та з урахуванням обсягу фактичних обставин наведених Товариством у зверненні як відповідь на питання 1 та 2 повідомляємо, що застосування РРО/ПРРО у описаній Товариством ситуації є обов’язковим.

Щодо питання 3.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V Кодексу розташоване на митній території України.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 розділу VI Кодексу, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками − суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ та складання податкових накладних і їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних визначено статями 187, 198 та 201 розділу V Кодексу.

Пунктом 187.1 статті 187 розділу V Кодексу визначено, що датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, − дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку − дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої − дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів − дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг − дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Таким чином, якщо Товариство має намір застосовувати спосіб розрахунків за товари, який передбачає спочатку оплату за товари, а потім їх відвантаження відповідній службі для подальшої доставки покупцю, то за операціями Товариства з постачання покупцям таких товарів датою виникнення податкових зобов’язань з ПДВ вважатиметься дата зарахування коштів від покупця на рахунок Товариства у банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплати таких товарів.

Щодо питання 4.

Відповідно до підпункту 191.1.28 пункту 191.1 статті 191 розділу І Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Платник податку має право відповідно до пункту 52.1 статті 52 розділу ІІ Кодексу звернутися до контролюючих органів за наданням індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Питання кваліфікації витрат відносяться до сфери бухгалтерського обліку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, державну політику зокрема у сфері бухгалтерського обліку та забезпечує формування і реалізацію єдиної державної податкової та митної політики.

Враховуючи вищезазначене, з питання щодо кваліфікації витрат з комісії банка в бухгалтерському обліку доцільно звернутися до Міністерства фінансів України.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

________________________________________________________________________________

Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.