Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.04.2025 р. № 1999/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду              звернення Товариства на отримання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування окремих норм законодавства стосовно зберігання пального, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України                  (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні Товариство зазначає, що воно зареєстроване платником акцизного податку з реалізації пального. В процесі господарської діяльності Товариство використовує пальне, яке зберігається на територіях власних або орендованих паливних складах та переміщується паливозаправниками для здійснення заправок в баки транспортних засобів. Для зберігання пального склади обладнані стаціонарними резервуарами пального, на об’єм яких в Товариства наявні ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки).

Товариство повідомляє, що форма заяви щодо ліцензії на право зберігання пального (далі – Заява) передбачає заповнення відомостей про загальну місткість стаціонарних резервуарів, що використовуються для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та про загальну місткість ємностей (для ємностей понад 250 літрів кожна), що використовуються для зберігання пального виключно для потреб власного споживання.

Враховуючи зазначене Товариство запитує:

1.  Як  Товариству  слід  тлумачити  наступні  категорії з метою коректного заповнення Заяви (визначення термінів/понять):

стаціонарні резервуари, що використовуються для зберігання пального виключно для потреб власного споживання;

ємності місткістю понад 250 літрів кожна, що використовуються для зберігання пального виключно для потреб власного споживання.

2. Чи потрібно Товариству при отриманні ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання, крім місткості стаціонарних резервуарів, що використовуються для зберігання пального, вказувати місткість автомобіля-паливозаправника який використовується Товариством:

для тимчасового зберігання пального в місці зберігання пального виключно для потреб власного споживання (якщо наявні стаціонарні резервуари повністю  заповнені;

для транспортування пального виключно для потреб власного                 споживання – заправки в баки власних транспортних засобів поза місцем зберігання пального.

3. До якої категорії (стаціонарні резервуари чи ємності понад 250 літрів кожна) слід відносити автомобіль – паливозаправник, який використовується Товариством для тимчасового зберігання пального в місці зберігання пального виключно для потреб власного споживання (якщо наявні стаціонарні резервуари повністю заповнені).
4. На основі яких документів (паспорта резервуара, градуювальної таблиці резервуара, свідоцтва про повірку засобів вимірювальної техніки, чи інших) Товариство має обраховувати загальну місткість стаціонарних резервуарів, ємностей місткістю понад 250 літрів кожна, що використовується для зберігання пального виключно для потреб власного споживання?

Щодо питань 1, 2 та 3

Згідно з пунктом 32 частини першої статті 1 Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817) зберігання пального – надання послуг та/або діяльність, пов'язана із здійсненням операцій приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного чи отриманого від інших осіб).

Відповідно до пункту 49 частини першої статті 1 Закону № 3817 місце зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або резервуари, ємності, та/або тара (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони) кожна об'ємом до 60 літрів включно), які належать суб'єкту господарювання на праві власності або користування і призначені для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки таким суб'єктом господарювання.

Згідно з підпунктом 3 пункту 2 Порядку ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв'язку до контролюючих органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2017 року № 891, резервуар - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки у вигляді стаціонарної споруди або ємності, який призначений для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання та для якого встановлена залежність його місткості від абсолютної висоти рівня пального в резервуарі, що оформлено у вигляді градуювальної таблиці.

Частиною першою статті 28 Закону № 3817 встановлено, що зберігання пального здійснюється суб'єктами господарювання за наявності ліцензії на право зберігання пального або на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.

Суб'єкти господарювання отримують ліцензію на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки на кожне місце зберігання пального (частина друга статті 28 Закону № 3817).

Згідно із частиною третьою статті 28 Закону № 3817 суб'єкт господарювання має право зберігати власне пальне та пальне, що належить іншому суб'єкту господарювання, без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідну ліцензію.

Відповідно до частини другої статті 43 Закону № 3817 для отримання ліцензії суб’єкт господарювання подає до органу ліцензування заяву про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у паперовій або електронній формі у порядку, визначеному ст. 42 Кодексу.

У заяві про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності зазначаються відомості, встановлені частиною третьою статті 43 Закону № 3817.

Крім того, згідно з частиною п’ятою статті 43 Закону № 3817 суб’єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки у заяві про отримання ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки зазначають про використання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки і наводять такі відомості:

для стаціонарних резервуарів - загальна місткість і їх фактичне місцезнаходження;
      для нестаціонарних ємностей та/або споживчої тари (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони) кожна об’ємом до 60 літрів включно):

для ємностей місткістю до 250 літрів кожна та загальною місткістю ємностей та/або споживчої тари до 500 літрів включно – про їх наявність, без зазначення загальної кількості таких ємностей, та про їх фактичне місцезнаходження;
        для ємностей місткістю понад 250 літрів кожна – місткість  кожної  ємності

та загальна місткість ємностей, без зазначення їх фактичного місцезнаходження.

Отже, у разі якщо Товариство планує здійснювати зберігання пального для потреб власного споживання чи промислової переробки в ємностях місткістю понад 250 літрів (які не є стаціонарними резервуарами) йому необхідно подати до органу ліцензування заяву про отримання ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, в якій зазначити місткість ємностей, без зазначення фактичного місцезнаходження таких ємностей. Місткість цистерни (ємності)                     автомобіля-паливозаправника, в якій здійснюється зберігання пального у місці зберігання пального, також необхідно зазначати у заяві про отримання ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Щодо питання 4

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна податкова служба України (ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (п. 1 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою                      Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227 із змінами)                                              (далі – Положення № 227).

Відповідно до п. п. 1 п. 3 Положення № 227 основними завданнями ДПС є реалізація державної податкової політики, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків, зборів, платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Отже, питання щодо порядку обрахунку Товариством загальної місткості стаціонарних резервуарів та ємностей, які використовуються для зберігання пального, не належить до компетенції ДПС.

Звертаємо увагу, що Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за № 805/15496.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).