Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 15.04.2025 р. № 2065/ІПК/20-40-04-05-12

Індивідуальна податкова консультація

 

Головне управління ДПС у Харківській області розглянуло звернення на отримання індивідуальної податкової консультації Товариства щодо практичного застосування норм податкового законодавства під час виконання господарської діяльності в описаній у зверненні ситуації та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України від 02.12.10р. № 2755-VI (далі – Кодексу) повідомляє.

Як зазначено у зверненні засновником Товариство є фізична особа, яка планує збільшити статутний капітал за рахунок внесення нерухомості в статутний капітал Товариства. Проте пізніш засновник прийме рішення про зменшення статутного капіталу Товариства і повернення частки статутного капіталу у вигляді внесеної раніше нерухомості.

З огляду на викладене Товариство надати  роз’яснення з наступного питання: Чи виникає у Товариства обов’язок нарахування та сплати ПДВ при зменшені статутного капіталу і повернення фізичній особі – учаснику цієї нерухомості? Нерухомість була внесена в статутний капітал, але не була введена в експлуатацію.

Зважаючи на те, що інформація, надана у зверненні, не дає змоги однозначно ідентифікувати суть операцій, що здійснюються платником податку, ДПС не має можливості надати висновок з питань практичного використання норм законодавства у конкретній ситуації, про яку йдеться у зверненні, та повідомляє загальні правила визначення бази оподаткування ПДВ.

Щодо зазначеного питання

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Кодекс (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 розділу I Кодексу інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

При цьому пунктом 44.1 статті 44 Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників, зокрема, податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.

Визначення правового статусу товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов'язки їх учасників визначається Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018  № 2275-VIII із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2275).

Згідно з статтею 12 Закону № 2275 розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України.

Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства.

Вклад у негрошовій формі повинен мати грошову оцінку, що затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. При створенні товариства така оцінка визначається рішенням засновників про створення товариства. (частина третя статті 13 Закону № 2275).

Частиною третьою статті 16 Закону № 2275 передбачено можливість збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів, номінальна вартість частки учасника товариства може бути збільшена на суму, що дорівнює або менша за вартість додаткового вкладу такого учасника.

Збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів визначено статтею 18 Закону № 2275.

Так, учасники товариства можуть збільшити статутний капітал товариства за рахунок додаткових вкладів учасників та/або третіх осіб за рішенням загальних зборів учасників (частина першою статті 18 Закону № 2275).

Частиною другою-четвертою статті 18 Закону № 2275 визначено, що  учасник має переважне право зробити додатковий вклад у межах суми збільшення статутного капіталу пропорційно до його частки у статутному капіталі. Треті особи та учасники товариства можуть зробити додаткові вклади після реалізації кожним учасником свого переважного права або відмови від реалізації такого права в межах різниці між сумою збільшення статутного капіталу та сумою внесених учасниками додаткових вкладів, лише якщо це передбачено рішенням загальних зборів учасників про залучення додаткових вкладів.

У рішенні загальних зборів учасників товариства про залучення додаткових вкладів визначаються загальна сума збільшення статутного капіталу товариства, коефіцієнт відношення суми збільшення до розміру частки кожного учасника у статутному капіталі та запланований розмір статутного капіталу.

Додаткові вклади можуть вноситися у негрошовій формі. У такому разі рішенням загальних зборів учасників визначаються учасники товариства та/або треті особи, які вносять майно, та його грошова оцінка.

Відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 Кодексу об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Кодексу встановлено, що постачання товарів — це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Отже, операція з повернення товариством одному із засновників або учасників його внеску у вигляді товарів чи необоротних активів є об’єктом оподаткування податком на додану вартість та підлягає оподатковуванню на загальних підставах за основною ставкою.

При цьому, операція з повернення товариством внеску засновникам або учасникам у вигляді грошових коштів не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість і не підлягає оподатковуванню податком на додану вартість.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).