Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.04.2025 р. № 2265/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України на звернення Товариства щодо плати за землю, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі − Кодекс) у межах компетенції повідомляє.

Товариство поінформувало, що йому надано на праві постійного користування земельні ділянки для видобування корисних копалин (далі − Ділянки) та спеціальні дозволи на користування надрами.

Товариство, посилаючись на норми Кодексу України про надра, просить надати роз’яснення, чи поширюються вимоги п. 284.4 ст. 284 Кодексу на Ділянки, цільове призначення яких відповідно до витягів із Державного земельного кадастру (далі – Витяги) «11.01. Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов’язані з користуванням надрами», а експлікація земельних угідь – «011.2. Землі під відкритими розробками, шахтами, кар’єрами, торфорозробками та відповідними спорудами».

Обсяг та зміст наданої Товариством інформації про об’єкт земельних відносин є недостатнім для з’ясування всіх обставин справи та надання чіткої відповіді, оскільки не надано копій державних актів, якими посвідчено право Товариства на постійне користування Ділянками, Витягів, спеціальних дозволів на користування надрами, землевпорядної документації тощо.

Плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до
ст.ст. 274 і 277 Кодексу (п. 284.4 ст. 284 Кодексу).

Отже, норми п. 284.4 ст. 284 Кодексу не визначають чітко вид цільового призначення земельних ділянок, щодо яких гірничодобувні підприємства мають право застосовувати особливий порядок справляння плати за землю.

Звертаємо увагу, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України
від 28 липня 2021 року № 821 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» внесено зміни до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі – Порядок). Порядок доповнено додатком 59 «Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок» (далі – Класифікатор).

Із набранням чинності у 2021 році Класифікатором припинила дію Класифікація видів цільового призначення земельних ділянок, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548.

Відповідно до Класифікатора розділ 11 «Категорія: землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення» доповнено підрозділом (код 11.08) «Земельні ділянки загального користування, відведені для цілей поводження з відходами».

Контроль за дотриманням земельного законодавства, у тому числі цільове використання земельних ділянок, належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (ст. 33 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (зі змінами)).

Отже, якщо цільове призначення Ділянки визначено до набрання чинності Класифікатором (до 2021 року), Товариству доцільно звернутися до органу місцевого самоврядування щодо виконання робіт із землеустрою стосовно визначення згідно з чинним Класифікатором виду цільового призначення (категорія землі, вид цільового призначення земельної ділянки в межах певної категорії земель) та поділу Ділянки, із виділенням частини земельної ділянки, цільове призначення якої згідно з Класифікатором «11.08. Земельні ділянки загального користування, відведені для цілей поводження з відходами».

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни / втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.