Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.04.2025 р. № 2266/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України на звернення Товариства щодо справляння плати за землю та мінімального податкового зобов’язання, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Товариство поінформувало, що згідно з договорами оренди земельних ділянок, укладених з Нікопольською районною державною адміністрацією (далі – Договори), прийняло у платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення із нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок (паїв), що розташовані на території Придніпровської сільської ради у складі Червоногригорівської територіальної громади Нікопольського району Дніпропетровської області (з урахуванням територій поза межами населеного пункту у межах територіальної громади).

Товариство, посилаючись на наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004 (далі – Наказ № 309), згідно з яким населені пункти: с. Придніпровське, сел. Кам’янське, с. Мусіївка, смт. Червоногригорівка Червоногригорівської селищної територіальної громади Нікопольського району Дніпропетровської області з 31.05.2023 включені до підрозділу 3 «Території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси» (далі – Підрозділ 3) розділу І «Території, на яких ведуться (велися) бойові дії» (далі – Розділ І) Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі – Перелік), запитує чи поширюється на Ділянки особливий порядок оподаткування, передбачений п.п. 69.14, 69.15 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Кодексу, щодо справляння плати за землю та визначення мінімального податкового зобов’язання.

Обсяг та зміст наданої у зверненні інформації про об’єкт земельних відносин (не містить змісту Договору) є недостатнім для з’ясування усіх обставин справи та надання чіткої відповіді.

Статтею 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі – Закон) передбачено, що нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк, визначений у договорі оренди земельної ділянки, але не довше, до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

Невитребувана земельна частка (пай) (щодо якої відповідно до частини четвертої ст. 13 Закону її власник або спадкоємець до 1 січня 2028 року не оформив право власності на земельну ділянку) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним (частини четверта та п’ята ст. 13 Закону).

Таким чином, нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки частки (паї) не є землями державної чи комунальної власності, а лише перебувають у розпорядженні відповідних органів місцевого самоврядування до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку або передачі їх на підставі рішення суду у комунальну власність територіальної громади.

Кодекс визначає, що плата за землю справляється у двох формах – земельного податку із власників та постійних користувачів земельних ділянок  (пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Кодексу), а також орендної плати за надання у строкове користування земельних ділянок державної або комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

На невитребувані частки (паї), нерозподілені земельні ділянки та земельні ділянки, які ще не визнані судом відумерлою спадщиною та не належать до земель комунальної власності, які надані в користування згідно з Договорами, укладеними органами місцевого самоврядування як управителями/розпорядниками таких земельних ділянок, не поширюються норми Кодексу в частині справляння плати за землю, у тому числі вимоги п.п. 69.14, 69.15 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Кодексу.

Водночас звертаємо увагу, що постановою Кабінету Міністрів України
від 30 квітня 2024 року № 485 «Про внесення змін до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2022 року № 1364» (далі – Постанова № 485), яка набрала чинності з дня опублікування – 03 травня 2024 року, встановлено, що для цілей оподаткування території активних бойових дій – це включені до Переліку території активних бойових дій та території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.

Підрозділ 3 Розділу І Переліку застосовується для цілей справляння плати за землю відповідно до пп. 69.14 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Кодексу – з початку місяця, в якому набрала чинність Постанова № 485.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 за № 380/43786, затверджено оновлений Перелік та визнано таким, що втратив чинність Наказ № 309. Оновлений Перелік набрав чинності 20 березня 2025 року.

Згідно з Переліком та оновленим Переліком населені пункти: с. Придніпровське (UA12080150060035066), сел. Кам’янське (UA12080150070082044), с. Мусіївка (UA12080150040049116), смт. Червоногригорівка (UA12080150010074990) Червоногригорівської селищної територіальної громади Нікопольського району Дніпропетровської області з 31.05.2023 включені до Підрозділу 3 Розділу І Переліку як окремі населені пункти Червоногригорівської селищної територіальної громади, тобто до Переліку включено не всю територію зазначеної територіальної громади.

Отже, якщо Товариство має у власності або користуванні земельні ділянки (крім земельних ділянок за Договорами), що розташовані виключно в межах населених пунктів с. Придніпровське (UA12080150060035066), сел. Кам’янське (UA12080150070082044), с. Мусіївка (UA12080150040049116), смт. Червоногригорівка (UA12080150010074990) Червоногригорівської селищної територіальної громади Нікопольського району Дніпропетровської області, то за такі земельні ділянки плата за землю не нараховується та не сплачується з 01 травня 2024 року до останнього числа місяця, у якому буде завершено бойові дії.

Відповідно до п.п. 14.1.114² п. 14.1 ст. 14 Кодексу МПЗ – мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до цього Кодексу. Сума МПЗ, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним МПЗ.

МПЗ визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік (п.п. 38¹.1.4 п. 38¹.1 ст. 38¹ Кодексу).

Розрахунок МПЗ щодо земельних ділянок, нормативна грошова оцінка яких проведена та не проведена, обчислюється за формулами встановленими
п.п. 38¹.1.1, 38¹.1.2 п. 38¹.1 ст. 38¹ Кодексу.

Особливості визначення загального МПЗ платників податку – власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь встановлено
п. 141.9 ст. 141 Кодексу.

Так, відповідно до п.п. 141.9.1 п. 141.9 ст. 141 Кодексу платник податку зобов’язаний у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання.

У такому додатку, зокрема, зазначаються:

кадастрові номери земельних ділянок, для яких визначається мінімальне податкове зобов’язання, їх нормативна грошова оцінка та площа;

сума загального мінімального податкового зобов’язання, сума мінімального податкового зобов’язання щодо кожної земельної ділянки окремо;

загальна сума сплачених платником податку податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, та визначених відповідно до підпункту 141.9.2 або 141.9.3 пункту 141.9 статті 141 цього Кодексу витрат на оренду земельних ділянок (далі у цьому пункті – загальна сума сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок) протягом податкового (звітного) року;

різниця між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.

Згідно з п. 38¹.2 ст. 38¹ Кодексу мінімальне податкове зобов’язання не визначається для:

земельних ділянок, що використовуються дачними (дачно-будівельними) та садівничими (городницькими) кооперативами (товариствами), а також набуті у власність/користування членами цих кооперативів (товариств) у результаті приватизації (купівлі/продажу, оренди) у межах земель, що належали цим кооперативам (товариствам) на праві колективної власності чи перебували у їх постійному користуванні;

земель запасу;

невитребуваних земельних часток (паїв), розпорядниками яких є органи місцевого самоврядування, крім таких земельних часток (паїв), переданих органами місцевого самоврядування в оренду;

земельних ділянок зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, які належать фізичним особам на праві власності та/або на праві користування та станом на 1 січня 2022 року знаходилися у межах населених пунктів;

земельних ділянок, земельних часток (паїв), за які не нараховувалися та не сплачувалися плата за землю або єдиний податок четвертої групи, що перебувають у консервації, або забруднені вибухонебезпечними предметами, або щодо яких прийнято рішення про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами.

Мінімальне податкове зобов’язання для земельних ділянок, земельних часток (паїв), передбачених абзацом сьомим цього пункту, не визначається за період, за який не визначається плата за землю або єдиний податок четвертої групи.

Згідно з п.п. 69.14 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Кодексу починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.

Відповідно до п.п. 69.15 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Кодексу не нараховується та не сплачується загальне мінімальне податкове зобов’язання за земельні ділянки, земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України:

за 2022 рік – у частині земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності чи користуванні фізичних осіб;

з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року – у частині земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності чи користуванні юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Сума мінімального податкового зобов’язання за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені цим підпунктом, визначається пропорційно кількості місяців, коли такі земельні ділянки (земельні частки (паї) підлягали оподаткуванню платою за землю або єдиним податком четвертої групи.

Платники податків, які до дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» визначили та задекларували в податковій звітності мінімальне податкове зобов’язання за 2022 – 2023 роки за земельні ділянки, що розташовані на територіях, визначених абзацом першим цього підпункту, мають право відкоригувати нараховані за 2022 – 2023 роки суми загального мінімального податкового зобов’язання шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій.

Норми, визначені абзацами сьомим і восьмим п. 38¹.2 ст. 38¹ Кодексу, застосовуються до податкових (звітних) періодів починаючи з 1 січня 2023 року.

Враховуючи наведене, МПЗ за земельні ділянки сільськогосподарського призначення, земельні частки (паї), за які не нараховувалася та не сплачувалася плата за землю або щодо яких прийнято рішення про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, не визначається.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).

 

 

 

 

 

 

 

Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію