Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.04.2025 р. № 2325/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо порядку реєстрації платником ПДВ та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як викладено у зверненні, Організацією подано заявку на участь в експериментальному проєкті із запровадження комплексної соціальної послуги з формування життєстійкості в рамках реалізації відповідного експериментального проєкту Мінсоцполітики (далі – Комплексна послуга).

Загальна вартість Комплексної соціальної послуги перевищує суму
2 500 000 гривень.

Враховуючи вищевикладене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1)        чи вважається фактична вартість Комплексної послуги, сплачена Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю Організації цільовим фінансуванням, так як це фінансування здійснюється на конкретні цілі та за залученням бюджетних коштів (як організації, яка пройшла конкурсний відбір на надання послуги життєстійкості в певній громаді);

2)        у разі впровадження даної послуги, чи має Організація зареєструватись як платник ПДВ;

3)        чи є надання Комплексної послуги об’єктом оподаткування ПДВ? Якщо так, то які витрати є об’єктом оподаткування ПДВ (витрати складають заробітну плату та єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування працівників надавача Комплексної послуги, придбання товарів та послуг, безпосередньо пов’язаних із наданням комплексної послуги, адміністративні витрати на організаційне забезпечення);

4)        якщо кошти, які надходять Організації за Комплексну послугу, є об’єктом оподаткування ПДВ, то чи звільняється Організація від сплати ПДВ або чи має право на 0% ставку ПДВ, якщо відповідно до підпункту 197.1.15                 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ операції з надання благодійної допомоги, зокрема безоплатне постачання товарів/послуг благодійним організаціям, утвореним і зареєстрованим відповідно до законодавства, а також надання такої допомоги благодійними організаціями набувачам (суб'єктам) благодійної допомоги відповідно до законодавства про благодійну діяльність та благодійні організації, що здійснені протягом періоду дії воєнного стану в Україні громадськими об’єднаннями та / або благодійними організаціями не включаються при визначенні загальної суми для обов’язкової реєстрації платником ПДВ відповідно до статті 181 розділу V ПКУ (підпункт 69.12 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ)?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Статтею 5 розділу І ПКУ визначено, що поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І ПКУ.

У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ.

Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Пунктом 44.1 статті 44 розділу ІІ ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, інформації, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 розділу ІІ ПКУ.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1 ‒ 5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, встановлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ.

У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім'ям, які перебувають у складних життєвих обставинах, визначає Закон України від 17 січня 2019 року № 2671-VIII «Про соціальні послуги» зі змінами (далі – Закон № 2671).

Соціальними послугами відповідно до пункту 17 частини першої статті 1 Закону № 2671 є дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі / сім'ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.

Надавачі соціальних послуг – це юридичні та фізичні особи, фізичні особи - підприємці, включені до розділу «Надавачі соціальних послуг» Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг (пункт 6 частини першої статті 1
Закону № 2671).

Як встановлено частинами першою та третьою статті 13 Закону № 2671, надавачі соціальних послуг провадять свою діяльність відповідно до законодавства про соціальні послуги, на підставі установчих та інших документів, якими визначено перелік соціальних послуг та категорії осіб, яким надаються такі послуги, за умови забезпечення їх відповідності критеріям діяльності надавачів соціальних послуг, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Надавачі соціальних послуг можуть належати до державного, комунального або недержавного секторів.

До надавачів соціальних послуг недержавного сектору належать підприємства, установи, організації, крім визначених частиною другою статті 13 Закону № 2671, громадські об'єднання, благодійні, релігійні організації, фізичні особи – підприємці та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності.

Порядок реалізації експериментального проєкту із запровадження Комплексної послуги та Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для реалізації експериментального проєкту із запровадження комплексної соціальної послуги з формування життєстійкості, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2023 року
№ 1049 «Про реалізацію експериментального проєкту із запровадження комплексної соціальної послуги з формування життєстійкості» (далі – Порядок).

Відповідно до пункту 7 Порядку, комплексна послуга надається надавачами соціальних послуг, які є юридичними або фізичними особами - підприємцями, що включені до розділу «Надавачі соціальних послуг» Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг / їх об'єднаннями, які уклали з Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю (далі – Фонд) договори про забезпечення надання комплексної послуги (далі – надавачі комплексної послуги).

Для учасника експериментального проекту на конкурсній основі в межах бюджетних коштів обирається один надавач комплексної послуги за бюджетні кошти.

Надання комплексної послуги може фінансуватися за рахунок бюджетних коштів або шляхом співфінансування через залучення бюджетних коштів, коштів територіальної громади та/або благодійної пожертви, або лише за рахунок благодійної пожертви.

Відповідно до пункту 9 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для реалізації експериментального проєкту із запровадження Комплексної послуги складення та подання фінансової та бюджетної звітності про використання бюджетних коштів, а також контроль за їх цільовим та ефективним витрачанням здійснюються в установленому законодавством порядку.

Вартість Комплексної послуги складається із заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування працівників, придбання товарів та послуг, безпосередньо пов’язаних з її наданням, і фіксується у договорі з надавачем. Заробітна плата у вартості послуги рахується згідно з окладом за єдиною тарифною сіткою. Оплата послуги проводиться щомісячно на підставі поданих надавачем звітів за формою, затвердженою Мінсоцполітики, на банківський рахунок надавача однією сумою.

Як передбачено пунктом 27 Порядку, Фонд здійснює оплату надання комплексної послуги на підставі поданих надавачами комплексної послуги звітів про комплексну послугу, надану у звітному періоді (помісячно), за формою, затвердженою Мінсоцполітики, відповідно до укладених договорів.

Оплаті за договором підлягає фактична вартість комплексної послуги.

 

Щодо оподаткування Громадської організації у статусі неприбуткової організації

 

За даними інформаційних систем ДПС Громадську організацію внесено до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр) з присвоєнням коду ознаки неприбутковості 0032 (громадські об’єднання). 

Правові основи оподаткування податком на прибуток встановлено
розділом ІІІ та підрозділом 4 розділу XX ПКУ.

Пунктом 133.4 статті 133 розділу ІІІ ПКУ встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Так, згідно з підпунктом 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 розділу ІІІ ПКУ неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей абзацу третього підпункту 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 розділу ІІІ ПКУ не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 розділу ІІІ ПКУ;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;

внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр).

Як встановлено абзацом першим підпункту 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 розділу ІІІ ПКУ, доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

При цьому пунктом 133.4 статті 133 розділу ІІІ ПКУ на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану застосовується з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ.

Відповідно до підпункту 133.4.6 пункту 133.4 статті 133 розділу ІІІ ПКУ до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам пункту133.4 статті 133 розділу ІІІ ПКУ і не є платниками податку на прибуток підприємств, зокрема, можуть бути віднесені громадські об’єднання.

Правові та організаційні засади реалізації права на свободу об’єднання, гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об’єднань визначає Закон України від 22 березня 2012 року № 4572-VI «Про громадські об’єднання» зі змінами (далі – Закон № 4572).

Громадська організація – це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи (частина третя статті 1 Закону № 4572).

Частиною п’ятою статті 1 Закону № 4572 передбачено, що громадське об’єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

Громадські об’єднання утворюються і діють відповідно до принципів, визначених статтею 3 Закону № 4572, один з яких полягає у відсутності майнового інтересу їх членів (учасників) щодо права на частку майна громадського об'єднання і такі члени (учасники) не відповідають за зобов’язаннями такого громадського об'єднання. Доходи або майно (активи) громадського об’єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об’єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи).

Статтею 11 Закону № 4572 визначено відомості, які має містити статут громадського об’єднання, зокрема: відомості про мету (цілі) та напрями діяльності такого об’єднання; джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна громадського об'єднання тощо.

Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи для виконання своєї статутної мети (цілей) має право володіти, користуватися і розпоряджатися коштами та іншим майном, яке відповідно до закону передане такому громадському об'єднанню його членами (учасниками) або державою, набуте як членські внески, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, набуте в результаті підприємницької діяльності такого об'єднання, підприємницької діяльності створених ним юридичних осіб (товариств, підприємств), а також майном, придбаним за рахунок власних коштів, тимчасово наданим у користування (крім розпорядження) чи на інших підставах, не заборонених законом (частина перша статті 24 Закону № 4572).

 

Щодо питання 1

 

Отже, громадська організація у статусі неприбуткової організації може надавати соціальні послуги у порядку, встановленому Законом № 2671, за умови, що проведення  такої діяльності передбачено установчими документами такої організації з урахуванням профільного Закону № 4572, і при цьому не відбувається розподілу доходів або їхньої частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних із ними осіб.   

Водночас, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану           не вважається порушенням вимог пункту 133.4 статті 133 розділу ІІІ ПКУ здійснення неприбутковою організацією передачі майна, надання послуг, благодійної допомоги, використання доходів для фінансування видатків, не пов’язаних із реалізацією мети та напрямів діяльності, передбачених її установчими документами, на цілі та на користь отримувачів, що визначені п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ.

Щодо податкової звітності, то формування доходів та видатків, які відображаються у Звіті про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, форма якого затверджена наказом Міністерства фінансів України від 17.06.2016 № 553, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.07.2016 за
№ 932/29062 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.04.2017
№ 469), здійснюється за правилами бухгалтерського обліку, на підставі належним чином складених первинних документів.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами).

При цьому питання бухгалтерського обліку операцій з отримання громадською організацією оплати за надання соціальних послуг належать до компетенції Міністерства фінансів України.

 

Щодо питання оподаткування ПДВ

 

Правові основи оподаткування ПДВ встановлені розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Порядок реєстрації особи як платника ПДВ та анулювання такої реєстрації регулюється статтями 180 − 184 розділу V ПКУ та регламентується Положенням про реєстрацію платників ПДВ, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233.

Коло осіб, які для цілей оподаткування ПДВ мають право або зобов'язані бути зареєстровані як платники податку, визначено у підпункті 14.1.139          пункту 14.1 статті 14 розділу І та пункті 180.1 статті 180 розділу V ПКУ. Зокрема, такою особою є юридична особа, створена відповідно до закону у будь-якій організаційно-правовій формі.

Статтями 181 та 182 розділу V ПКУ визначено умови для реєстрації особи як платника ПДВ, відповідно до яких реєстрація особи як платника ПДВ може здійснюватися як в обов'язковому порядку, так і за добровільним рішенням особи.

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 розділу V ПКУ у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі операцій з постачання товарів/послуг з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 розділу V ПКУ, крім особи, яка є платником єдиного податку першої – третьої групи.

Згідно із розділами V та ХХ ПКУ до оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг належать операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою ПДВ, ставкою 7, 14 відсотків, нульовою ставкою ПДВ та звільнені (умовно звільнені) від оподаткування ПДВ.

Операції, які не є об’єктом оподаткування, не приймаються у розрахунок для визначення граничного обсягу операцій, по досягненню якого особа повинна зареєструватися як платник ПДВ.

Згідно з пунктами 183.1 та 183.2 статті 183 розділу V ПКУ для здійснення такої реєстрації особа не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто зазначеного вище обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг, повинна подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву платника ПДВ за формою № 1-ПДВ (далі – Заява).

При цьому будь-яка особа, яка підлягає обов’язковій реєстрації як платник ПДВ у випадках та в порядку, передбачених статтею 183 розділу V ПКУ, але не подала до контролюючого органу Заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника ПДВ без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування податку                      (пункт 183.10 статті 183 розділу V ПКУ).

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно з пунктом 187.1 статті 187 розділу V ПКУ вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, – дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до
Закону № 996, незалежно від дати накладення електронного підпису.

Пунктом 187.7 статті 187 розділу V ПКУ встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед бюджетом.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 розділу VІ ПКУ, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів – виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення;

електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань.

 

Щодо питання 2

 

При обрахунку обсягів операцій з постачання товарів/послуг для цілей реєстрації платником ПДВ відповідно до пункту 181.1 статті 181 розділу V ПКУ враховується вартість товарів/послуг, які були поставлені (надані, виконані) особою за попередні 12 календарних місяців, або за які була отримана попередня оплата. При цьому, правила обрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб, встановлені зокрема статтею 165 розділу IV ПКУ, для цілей визначення обов’язку реєстрації платником ПДВ не застосовуються.

У разі якщо загальний обсяг операцій Організації з постачання товарів/послуг (в тому числі і тих, які підлягають звільненню від оподаткування ПДВ) протягом останніх 12 календарних місяців перевищує 1 000 000 гривень, то згідно з вимогами ПКУ Організація повинна подати до контр