Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.05.2025 р. № 2551/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо порядку оподаткування орендної плати, яка сплачується підприємством материнській компанії за оренду комбайнів, що ввезені на територію України в режимі тимчасового ввезення, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Відповідно до наданої інформації, підприємством було взято у материнської компанії, держава резиденції якої Федеративна Республіка Німеччина, організаційно-правова форма GmbH, в оренду бурякозбиральні комбайни, які були ввезені на територію України в режимі тимчасового ввезення.

Підприємством планується здійснення виплати орендної плати на користь материнської компанії, яка надала довідку, що є резидентом Федеративної Республіки Німеччина та сплачує податки, в тому числі корпоративний податок.

Підприємство запитує:

Чи буде така виплата доходом нерезидента з джерелом походження з України, що підлягає оподаткуванню податком у розмірі 15%?

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Відповідно до частини першої ст. 759 ЦКУ за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (частина шоста ст. 762 ЦКУ).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, зборів і митних платежів, регулюються нормами Кодексу, Митного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами з питань оподаткування (п. 1.1 ст. 1 розділу І Кодексу).

Відповідно до ст. 5 Кодексу поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 розділу І Кодексу. При цьому інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Особливості оподаткування доходів нерезидентів визначені у п. 141.4
ст. 141 Кодексу.

Згідно з положеннями п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, лізингова/орендна плата, що вноситься резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента – лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди (п.п. «ґ» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних засобів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк (14.1.97 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Згідно з п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.5 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Згідно зі ст. 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Угода між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно,  яка ратифікована Законом України від 22.11.1995 № 449/95-ВР і є чинною в українсько-німецьких податкових відносинах з 04.10.1996 (далі – Угода), застосовується до «осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» (ст. 1 Угоди) і поширюється на існуючі в Договірних Державах податки, одним з яких, зокрема в Україні, є «податок на прибуток підприємств» (ст. 2 Угоди).

Відповідно до п. 1 ст. 3 (Загальні визначення) Угоди для цілей її застосування термін «особа» означає будь-яку фізичну  особу і компанію; термін «компанія» означає будь-яке корпоративне об'єднання або будь-яку іншу організацію, що розглядається з метою оподаткування як корпоративне обʼєднання; терміни «підприємство Договірної Держави» та «підприємство другої Договірної Держави означають відповідно підприємство, що керується резидентом однієї Договірної Держави, та підприємство, що керується резидентом другої Договірної Держави.

«При застосуванні цієї Угоди Договірною Державою будь-який термін, не визначений в Угоді, буде мати те значення, яке надається йому законодавством цієї Держави,  щодо податків, на які поширюється Угода, якщо з контексту не випливає інше» (п. 2 ст. 3 Угоди).

Статтею 4 (Резиденція) Угоди визначено критерії щодо визначення резидентського статусу осіб, на яких поширюються її положення, відповідно до п. 1 якої «при застосуванні цієї Угоди  термін  «резидент  однієї Договірної Держави» означає будь-яку особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню  в  ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місцезнаходження керівного органу або іншого аналогічного критерію. Цей термін разом з тим не включає будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі, тільки якщо ця особа одержує доходи з джерел у цій Державі або стосовно майна, що в ній знаходиться».

Відповідно до п. 1 ст. 7 (Прибуток від комерційної діяльності) Угоди «прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює комерційної діяльності у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність, як вказано вище, прибуток підприємства може оподатковуватися в другій Державі, але тільки у тій частині, що відноситься до цього постійного представництва».

Підстави для визначення діяльності підприємства однієї Договірної Держави в іншій Договірній Державі такою, що утворює «постійне представництво» в цій іншій Державі, зазначено у ст. 5 (Постійне представництво) Угоди, відповідно до п. 1 якої для цілей  цієї  Угоди  термін  «постійне  представництво» означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється комерційна діяльність підприємства.

В Угоді не надається визначення поняття «комерційна діяльність», зазначене у ст. 7 Угоди. Однак, відповідно до п. 2 ст. 3 Угоди це поняття з метою застосування відповідних положень Угоди при виплаті доходів із джерелом їх походження з України має те значення, яке надається йому законодавством України, зокрема Кодексом.

Разом із тим слід зазначити, що у контексті Угоди оподаткування доходів (прибутку), отриманих від комерційної діяльності з надання у платне користування майна (яке не є майном, про яке йдеться у ст. 6 (Доходи від нерухомого майна) та ст. 22 (Майно) Угоди), у межах відповідних договірних взаємовідносин між особами, на яких поширюється дія Угоди - резидентів України та Німеччини, підпадає під дію ст. 7 Угоди.

Таким чином, у загальному порядку згідно зі ст. 7 Угоди прибуток особи, яка у розумінні Угоди є резидентом і компанією - підприємством Німеччини, яке не здійснює комерційну діяльність в Україні через розташоване в ній постійне представництво, підлягає оподаткуванню лише у Німеччині і, відповідно, звільняється від оподаткування в Україні.

Крім того, оскільки у зверненні заявника йдеться про взаємовідносини між орендодавцем - материнською компанією (резидент Німеччини) та орендарем - дочірнім підприємством (резидент України), вважаємо за доцільне звернути увагу, що ст. 9 (Асоційовані підприємства) Угоди визначено таке:

«У випадку, коли:

a) підприємство Договірної Держави прямо або посередньо бере участь у керівництві,  контролі або капіталі підприємства другої Договірної Держави, або

b) одні й  ті ж особи прямо або посередньо беруть участь у керівництві, контролі або капіталі підприємства однієї  Договірної Держави і підприємства другої Договірної Держави,

і в кожному випадку між двома підприємствами в їх комерційних та фінансових взаємовідносинах створюються  або  встановлюються умови, відмінні від тих, які мали б місце між двома  незалежними підприємствами, тоді будь-який прибуток, який міг би бути нарахований одному з них, але з причин наявності цих умов не був йому нарахований, може бути включений до прибутку цього підприємства і відповідно оподаткований».

Враховуючи викладене вище, якщо платежі, сплачені резидентом України на користь резидента Федеративної Республіки Німеччини у випадку, що розглядається, є доходом німецького резидента, отриманим ним у межах договірних відносин з резидентом України від комерційної діяльності (у вигляді орендної плати за договором оперативної оренди сільськогосподарської техніки), то такі доходи підпадають під дію ст. 7 Конвенції, згідно з положеннями якої ці доходи підлягають оподаткуванню лише у Німеччині (та, відповідно, звільняються від оподаткування в Україні), якщо резидент Німеччини не здійснює таку комерційну діяльність через розташоване в Україні постійне представництво.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).