Індивідуальна податкова консультація
Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства щодо окремих питань здійснення господарської діяльності юридичною особою - платником єдиного податку за неосновним видом економічної діяльності, який внесений до Єдиного державного реєстру, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.
Товариство повідомило, що є платником єдиного податку третьої групи за ставкою 3 відсотків. Основний вид діяльності 20.40 - Виробництво парфумних i косметичних засобiв, але на даний час платник здійснює діяльність за неосновним видом економічної діяльності, який внесений до Єдиного державного реєстру (КВЕД 52.24 - Транспортне оброблення вантажiв).
Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
Щодо першого - другого питання.
Основні засади господарювання в Україні визначені Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року № 436- IV (далі – ГКУ).
Згідно з частиною першою статті 19 ГКУ суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.
Відповідно до частини першої статті 44 ГКУ, підприємництво здійснюється на основі, зокрема, вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності.
Класифікація видів економічної діяльності (далі – КВЕД ДК 009:2010) затверджена наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457 (далі – Наказ № 457).
Основне призначення Класифікації видів економічної діяльності – визначити та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб.
Згідно з абзацом другим розділу 1 Наказу № 457 визначено, що основне призначення КВЕД – визначити та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців.
Основний вид діяльності – це вид діяльності суб’єкта, на який припадає найбільший внесок у валову додану вартість (або інший визначений критерій) (абзац дев’ятнадцятий розділу 4 Наказу № 457).
Другорядні види економічної діяльності – це будь-які інші (крім основного) види економічної діяльності суб’єкта з виробництва товарів або надання послуг (абзац тринадцятий розділу 4 Наказу № 457).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Кодекс (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1
розділу XIV Кодексу.
Пунктом 291.3 статті 291 Кодексу визначено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному главою 1 розділу XIV Кодексу.
До суб’єктів господарювання третьої групи, належать, зокрема, юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року (підпункт 3 пункту 291.4 статті 291 Кодексу).
Юридична особа, яка обирає спрощену систему оподаткування відповідно до пункту 298.3 статті 298 Кодексу у заяві зазначає такі обов'язкові відомості, зокрема, обрані суб'єктом господарювання види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010.
Пунктом 291.5 статті 291 Кодексу визначено перелік видів діяльності, здійснення яких не дає права на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.
У разі внесення змін щодо видів господарської діяльності до Єдиного державного реєстру, платник єдиного податку відповідно до підпункту 298.3.1 пункту 298.3 статті 298 Кодексу повинен надати заяву, до якої, зокрема, включаються відомості про зміну видів господарської діяльності.
Відповідно до підпункту 298.2.3. пункту 298.2. статті 298 Кодексу платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, зокрема:
у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми (підпункт 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Кодексу);
у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів), платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності (підпункт 7 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Кодексу).
Ставка єдиного податку для платників третьої групи (юридичні особи) встановлюються у подвійному розмірі ставок, визначених пунктом 293.3 цієї статті, зокрема, до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування (підпункту 3 пункту 293.5 статті 293 Кодексу).
Враховуючи вищевикладене, юридична особа - платник єдиного податку самостійно визначає основний вид діяльності відповідно КВЕД ДК 009:2010 та з урахуванням Методологічних основ та пояснення до позицій національного класифікатора ДК 009:2010 КВЕД-2010, затвердженого наказом Державного комітету статистики України від 23.12.2011 №396. При цьому, нормами Кодексу не заборонено здійснювати платником єдиного податку господарську діяльність за неосновним видом діяльності, за умови, що відповідний КВЕД міститься у відомостях Єдиного державного реєстру та внесений у реєстр платника єдиного податку.
У разі якщо Товариством отримано дохід від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, встановлюється ставка єдиного податку у подвійному розмірі.
Поряд з цим, слід зазначити, що статтею 36 Кодексу визначено, що платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведення ними операцій.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2025 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |