Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.05.2025 р. № 2604/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваше звернення щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) особою, яка є фізичною особою – підприємцем та одночасно найманим працівником, та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у зверненні повідомляє, що з 04.04.2025 є фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку третьої групи та одночасно працює найманим працівником. За основним місцем роботи нараховується та сплачується єдиний внесок у розмірі більше мінімального страхового внеску.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи зобов'язана фізична особа – підприємець – платник єдиного податку третьої групи сплачувати єдиний внесок за себе?

2. Чи повинна фізична особа – підприємець – платник єдиного податку третьої групи повідомляти контролюючий орган про факт сплати єдиного внеску роботодавцем? Якщо так, то яким чином?

3. У разі якщо не зобов'язана сплачувати додатково єдиний внесок, то як правильно подавати звітність з єдиного внеску?

4. У разі якщо не зобов'язана сплачувати додатково єдиний внесок, то як правильно це зафіксувати в Дії?

5. Якщо платник припинить працювати найманим працівником, у який строк повинна буде почати сплачувати єдиний внесок як фізична особа – підприємець – платник єдиного податку третьої групи і у якому у розмірі?

6. Коли необхідно подавати декларацію про майновий стан і доходи фізичної особи?

7. В якому розмірі і коли (щомісячно чи поквартально) повинна сплачувати єдиний податок і військовий збір?

8. Які, можливо, податкові обов'язки виникають у платника додатково?

Щодо першого – третього та п’ятого питань

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня
2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Згідно з п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи – підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Для платників, зазначених у п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

Мінімальний страховий внесок – сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 частини першої ст. 1 Закону № 2464).

Частиною п'ятою ст. 8 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі
22 відсотки до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску.

Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається Законом № 2464, в частині адміністрування – Кодексом, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (частина четверта ст. 8 Закону № 2464).

Платники єдиного внеску, зокрема, які зазначені у п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій частини восьмої ст. 9 Закону № 2464).

Крім того, відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Водночас частиною шостою ст. 4 Закону № 2464 встановлено, що особи, зазначені, зокрема у п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464, які мають основне місце роботи або уклали гіг-контракт з резидентом Дія Сіті в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем (резидентом Дія Сіті) сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення ними бази нарахування за місяці звітного періоду, за які роботодавцем (резидентом Дія Сіті) сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску. Самостійно визначена такими особами база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно зі ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема:

своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску;

подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до Закону
№ 2464, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Кодексом. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Фізичні особи – підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування подають податкову декларацію платника єдиного податку за формою, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578 «Про затвердження форм податкових декларацій платника єдиного податку», зі змінами (далі – Наказ № 578).

Згідно з приміткою 10 до Декларації невід’ємною частиною Декларації є Додаток 1, який подається та заповнюється фізичними особами – підприємцями – платниками єдиного податку першої – третьої груп, відповідно до пп. 296.2 та 296.3 ст. 296 Кодексу, та які є платниками єдиного внеску відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464. Додаток 1 не подається та не заповнюється зазначеними платниками, за умови дотримання ними вимог, визначених частинами четвертою та шостою ст. 4 Закону № 2464, що дають право на звільнення таких осіб від сплати за себе єдиного внеску. Такі особи можуть подавати Додаток 1 виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Враховуючи викладене, фізична особа – підприємець, яка має основне місце роботи звільняється від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таку особу у розмірі не менше мінімального страхового внеску. При цьому Додаток 1 до Декларації не заповнюється та не подається.

Разом з тим, якщо роботодавцем у звітному періоді єдиний внесок нараховувався та сплачувався у розмірі менше мінімального страхового внеску, то така фізична особа – підприємець зобов’язана самостійно визначити базу нарахування за такі місяці у розмірі не менше мінімальної заробітної плати та сплатити єдиний внесок у сумі, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, а також відобразити у графі 2 п. 9 Додатка 1 до Декларації.

Крім того, подання фізичними особами – підприємцями додаткових документів щодо інформування контролюючого органу про працевлаштування та сплату єдиного внеску роботодавцем чинним законодавством не передбачено.

Водночас, якщо фізична особа – підприємець – платник єдиного податку припиняє трудові відносини з роботодавцем, то сплата єдиного внеску таким платником єдиного податку здійснюється у термін до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Щодо шостого – восьмого питань

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1
розділу ХІV Кодексу.

Відповідно до п. 296.3 ст. 296 Кодексу платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи) у складі податкової декларації платника єдиного податку за IV квартал податкового (звітного) року подають також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників.

Податкова декларація платника єдиного податку складається наростаючим підсумком з урахуванням норм п.п. 296.5 і 296.6 ст. 296 Кодексу (п. 296.7 ст. 296 Кодексу).

При цьому згідно з п. 295.3 ст. 295 Кодексу платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Крім того, відповідно до п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно з п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу платниками військового збору є, зокрема:

фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку третьої групи, крім електронних резидентів (е-резидентів) (п.п. 3 п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10
розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Військовий збір для платників збору, зазначених, зокрема, у п.п. 3 п.п. 1.1
п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, встановлюється з 01 січня 2025 року по 31 грудня року, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України від 24 лютого 2024 року
№ 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» (абзац п’ятий п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у п.п. 3 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, є доходи визначені ст. 292 Кодексу (п.п. 3 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору для платників, зазначених у п.п. 3 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, становить – 1 відсоток від доходу, визначеного ст. 292 Кодексу (п.п. 3 п.п. 1.3 п. 16¹
підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Платники військового збору, зазначені у п.п. 3 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, сплачують військовий збір протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації платника єдиного податку за податковий (звітний) квартал (абзац другий п.п. 1.11 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

При цьому відповідно до абзацу третього п.п. 1.11 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу платники військового збору, зазначені, зокрема, у п.п. 3 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, відображають суми військового збору (в тому числі щомісячні авансові внески військового збору) у складі податкової декларації платника єдиного податку.

Враховуючи викладене, фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок та військовий збір протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Щодо четвертого питання

Відповідно до п. 1 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 (далі – Положення), Державна податкова служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску.

Основними завданнями ДПС є, зокрема реалізація державної податкової політики з адміністрування єдиного внеску (п.п. 1 п. 3 Положення).

Водночас, згідно з п. 2 Положення про Міністерство цифрової трансформації України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 вересня 2019 р. № 856 (зі змінами), Міністерство цифрової трансформації України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики, зокрема, у сферах розвитку цифрових інновацій та технологій.

Таким чином, з питання внесення даних щодо сплати роботодавцем єдиного внеску в онлайн сервіс «Дія» доцільно звернутись до Міністерства цифрової трансформації України.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

____________________________________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.