X

Ви можете залишити відгук про цей документ.

Залишилось символів: 200
Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.02.2018 р. № 618/6/99-99-12-02-03-15/ІПК

Про плату за землю

Державна фіскальна служба України на запит Підприємства щодо плати за землю (далі - Плата), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі -Кодекс), повідомляє.

Товариство поінформувало про отримання дозволу на розробку проектів відведення земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд. Товариство просить надати роз’яснення про наявність у нього обов’язку зі справляння Плати, оскільки ним на виконання вимог ст. 79-1 Земельного кодексу України (далі - Земельний кодекс) тільки розпочато формування земельних ділянок, як об’єктів цивільних прав.

В результаті виконання процедур ст. 79-1 Земельного кодексу для конкретної земельної ділянки ідентифікуються такі встановлені ст. 7 Кодексу елементи податку як платник - власник або користувач; об’єкт оподаткування - межі та площа; база оподаткування - нормативна грошова оцінка; ставки, тобто всі елементи, що є необхідними для обчислення податкових зобов’язань з Плати.

Разом з тим, використання земельних ділянок без набуття належних прав є порушенням права власника, наприклад, громади, на отримання економічної вигоди від володіння об’єктом майна.

Необхідно звернути увагу на наявну судову практику стягнення на користь органів місцевого самоврядування плати за використання земельних ділянок у належному розмірі у випадках використання безпідставно набутої земельної ділянки. Зокрема суб’єктів, які, порушуючи ст.ст. 125,126 Земельного кодексу, використовують безпідставно набуті земельні ділянки, постановами Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28.01.2015, а також від 30.11.2016 зобов’язано компенсувати завдану власнику земельної ділянки майнову шкоду (ст. ст. 166,1167 Цивільного кодексу України) у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).