Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.05.2025 р. № 2680/ІПК/20-40-24-07-05

Індивідуальна податкова консультація

 

Головне управління ДПС у Харківській області (далі – ГУ ДПС на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від (      ) року справі № (        ) (далі – Постанова суду) щодо визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації від (      ) року № (              ) та, керуючись статтями 52, 53 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ), з урахуванням фактично викладених обставин зазначених у зверненні та висновків викладених у Постанові суду, в межах компетенції надає нову індивідуальну податкову консультацію за результатами розгляду звернення представника (                 ), яка діє за дорученням від імені заявника фізичної особи (               ) від (      ) року  б/н (вх. ГУ ДПС від (        ) року № (     )).

Платник податків повідомив, що (      ) року виїхав до сім’ї (дружина, донька, син) до (           ). Члени сім’ї у (      ) року виїхали за межі України. З  (        ) року в (   ) орендовано житло для постійного проживання, донька з (         ) року очно отримує освіту  в навчальному закладі (   ). У період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року перебував у статусі податкового резидента (   ), що підтверджується сертифікатом податкового резидентства фізичної особи від (          ) року. На території України платник не має у власності та/або оренді об’єктів житлової нерухомості. У (        ) року були відчужені усі наявні корпоративні права в юридичних особах – резидентах України.
До (        ) року звільнився із усіх займаних посад в юридичних особах – резидентах України. Як фізична особа – підприємець останній дохід отримав (        ) 2023 року, (          ) року була проведена державна реєстрація припинення фізичної особи – підприємця.

Платник просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:

          З урахуванням викладених фактичних обставин, податковим резидентом якої держави, у період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року (включно), вважатиметься фізична особа (                               )?

Згідно інформації наявної в базах даних ДПС, (               ) був фізичною особою – підприємцем по (        ) року, і станом на (          ) року не був знятий з обліку, оскільки була незавершена процедура ліквідації, з обліку знятий (        ) року, у 2023 році здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування та подавав податкову звітність (протягом (          ) року отримав  оподатковуваний дохід (         ) грн, сплачено єдиного податку –
(            ) гривень.

У 2023 році, з (            ) по (           ) року фізична особа – підприємець (                  ) здійснював діяльність за спрощеною системою оподаткування, а саме: був платником єдиного податку третьої групи з особливостями оподаткування, встановлені пунктом 9¹ підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ (ставка єдиного податку 2 відсотки).

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 9.3 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX ПКУ платниками єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, без урахування обмежень, встановлених пунктом 291.5 статті 291 ПКУ, не можуть бути, зокрема: фізичні та юридичні особи - нерезиденти.

Тобто, протягом (           ) року фізична особа – підприємець (                ) використовував спрощену систему оподаткування, яку може використовувати тільки резидент України, при цьому отримував доходи і здійснював оподаткування як резидент України.

Крім того, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав (              ) має у власності (      ) за адресою: (                   ).

Має, як фізична особа, (  ) відкритих рахунків у банківських установах України. Засновник в трьох юридичних особах – резидентах України. Має зареєстрований на території України легковий автомобіль – (                          ).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються ПКУ, згідно із підпунктом 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 якого резидент – це, зокрема, фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (стаття 29 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання – це, зокрема житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає.

Фізична особа (                 ) має зареєстроване місце проживання на території України, що підтверджується Інформаційною довідкою з Реєстру територіальної громади міста (      ) від (       ) року та довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від (       ) року, а саме: (              ).

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні.

При цьому постійним місцем проживання згідно зі статтею 4 Митного кодексу України є місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов’язків або зобов’язань за договором (контрактом).

Якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 ПКУ, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Одночасно відповідно до підпункту «в» 14.1.122 пункту 14.1 статті 14 ПКУ фізичні особи, які не є резидентами України, вважаються нерезидентами.

Таким чином, якщо за жодним з критеріїв, визначених абзацами
першим – четвертим підпункту «в» підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 ПКУ, фізична особа не може бути визнана резидентом України, то така особа може вважатися нерезидентом.

Положення Угоди між Урядом України і Урядом (        ) про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на капітал, яка є чинною з (       ) року (далі – Угода), поширюються на «осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» (статті 1 Угоди).

Слід зазначити, що у загальному порядку положення Угоди відповідно до основної мети цього двостороннього міжнародного договору – уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків, на які поширюється Угода, встановлюють правила оподаткування доходів (прибутків) осіб, які підпадають під її дію, залежно від виду доходу, які отримуються такими особами, та податкового статусу (резиденції) цих осіб.

З огляду на те, що згідно з загальновизнаними правилами податковий статус (резиденція) конкретної особи визначається національним (внутрішнім) законодавством кожної з Договірних Держав – учасниць Угоди, критерії резиденції, визначені статтею 4 Угоди, використовуються виключно в цілях застосування відповідних положень цього двостороннього міжнародного договору, а не для визначення податкового статусу (резиденції) відповідної особи, як такої.

Так, відповідно до пункту 1 статті 4 Угоди для цілей цієї Угоди термін «резидент Договірної Держави» означає в Україні: будь-яку фізичну особу, яка за законодавством України є її резидентом, для (   ) - національну особу (   ), будь-яку фізичну особу, яка за законодавством (   ) є її резидентом.

Відповідно до пункту 2 статті 4 Угоди якщо відповідно до положень пункту 1 статті 4 Угоди фізична особа є резидентом обох Договірних Держав, її статус визначається таким чином:

a) вона вважається резидентом тієї Договірної Держави, де вона має постійне житло. Якщо вона має постійне житло в обох Договірних Державах, вона вважається резидентом тієї Договірної Держави, де вона має більш тісні особисті й економічні зв'язки (центр життєвих інтересів);

b) якщо Договірна Держава, в якій вона має центр життєвих інтересів, не може бути визначена, або коли вона не має постійного житла в жодній з Договірних Держав, вона вважається резидентом тієї Договірної Держави, де вона звичайно проживає;

c) якщо вона звичайно проживає в обох Договірних Державах, або коли вона звичайно не проживає в жодній з них, вона вважається резидентом тієї Договірної Держави, національною особою якої вона є;

d) якщо вона є національною особою обох Договірних Держав або коли вона не є національною особою жодної з них, компетентні органи Договірних Держав вирішують це питання за взаємною згодою.

Слід зазначити, що відповідно до офіційних Коментарів до Модельної податкової конвенції Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) (далі – Коментарі) до статті 4 (Резидент), які відповідно до Віденської конвенції про право міжнародних договорів застосовуються для цілей трактування їх положень, «ця стаття має на меті визначити значення терміну «резидент Договірної Держави» та вирішити питання, пов’язані з подвійною резиденцією» (пункт 2 Коментарів).

Відповідно до пункту 8 Коментарів визначення терміну «резидент Договірної Держави» стосується концепції резиденції, встановленої внутрішнім законодавством Договірних Держав.

Згідно з пунктом 4 Коментарів конвенції про уникнення подвійного оподаткування, як правило, не зачіпають національне законодавство Договірних Держав при визначенні умов, за яких відповідна особа для податкових цілей вважається «резидентом» і, відповідно, несе повну відповідальність із сплати податків в такій Державі. Вони не встановлюють критеріїв, яким повинні відповідати положення національного законодавства щодо «резиденції» для того, щоб у відносинах між Договірними Державами могли застосовуватися вимоги стосовно повного податкового зобов’язання відповідної особи. У цьому сенсі Договірні Держави базують свою позицію повністю на національному законодавстві.

При цьому у Коментарях зазначається, що положення пункту 2 статті 4 конвенцій про уникнення подвійного оподаткування стосуються випадків, коли фізична особа згідно з національним законодавством кожної з Договірних Держав є її податковим резидентом, тобто цими положеннями встановлюються спеціальні правила для усунення колізії подвійної резиденції фізичної особи з метою уникнення подвійного (кожною з Договірних Держав) оподаткування цієї особи (пункти 5–7 Коментарів).

Зокрема, пункту 15 Коментарів визначено, якщо особа має постійне місце проживання в обох Договірних Державах, необхідно ознайомитися з фактами, щоб з’ясувати, з якою з двох Держав її особисті та економічні відносини є більш тісними. Так, будуть братись до уваги сімейні та соціальні відносини особи, її професійна, політична, культурна чи інша діяльність, місце ведення підприємницької діяльності, місце, з якого така особа управляє своїм майном тощо. Необхідно вивчити всі обставини в цілому, але незважаючи на це є очевидним, що особливу увагу слід приділити міркуванням, основаним на особистих діях цієї фізичної особи. Якщо особа, яка має житло в одній Державі, створює друге житло в іншій Державі, зберігаючи за собою перше, той факт, що вона зберігає перше житло, в якому вона завжди проживала, працювала і де знаходиться її сім’я та майно, може разом з іншими елементами використовуватись для підтвердження того, що ця особа зберегла свій центр життєво важливих інтересів у першій Державі.

Судом встановлено наступне, після початку повномасштабного вторгнення на територію України, всі члени сім'ї позивача (дружина, син та донька) виїхали за межі України в (   ) і після цього не повертались.

З долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що дружина позивача – (      ), (       ) року отримала від (         ) ідентифікаційну картку резидента. Відповідно до довідки-підтвердження статусу податкового резидента, Федеральна податкова служба (   ) підтверджує, що (        ) є резидентом (   ) відповідно до Угоди про уникнення подвійного оподаткування між Урядом (   ) та Урядом України, підписаної (        ) року. Довідка включає період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року.

Дочка позивача – (          ), а також син – (          ), (        ) року отримали від (          ) ідентифікаційні картки резидентів.

Згідно з Договорами про навчання дитини між батьками та школою від (          ), від (        ) року, (         ) зарахована до навчання у школи (              ).

Таким чином, колегія суддів вважає підтвердженим факт того, що центр життєвих інтересів позивача (сім'я) знаходиться у (   ), що вказує на те, що у (           )  існує більш тісний особистий зв'язок  із (   ), аніж з Україною.

Місце постійного проживання позивача та членів його сім’ї знаходиться в (   ).

(              )  (          ) року отримав від (            ) «Золоту картку», терміном дії до (          ) року, рід занять «Інвестор».

Відповідно до довідки-підтвердження статусу податкового резидента, Федеральна служба (   ) підтверджує, що (          ) є резидентом (   ) відповідно до Угоди про уникнення подвійного оподаткування між Урядом (   ) та Урядом України, підписаної (                 ) року.

Отже, судом встановлено, що у 2023 році позивач мав місце постійного проживання та тісні особисті зв'язки (центр життєвих інтересів) у (                  ).

З огляду на викладене, з урахуванням норм Угоди, положень ПКУ, офіційних Коментарів, та з урахуванням фактично викладених обставин зазначених у зверненні та висновків викладених у Постанові суду фізична особа (                        ) у період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року (включно), не підпадає під визначення резидента України у розумінні ПКУ.

Таким чином, якщо за жодним з критеріїв, визначених абзацами першим – четвертим підпункту «в» підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 ПКУ, фізична особа не може бути визнана резидентом України, то така особа вважається нерезидентом.

Набуття статусу податкового резидента іноземної держави регулюється законодавством відповідної юрисдикції.

Додатково повідомляємо, що з урахуванням положень статті 53 ПКУ зазначена консультація, надана на виконання висновків, викладених в Постанові суду, має індивідуальний характер та може застосовуватися виключно фізичною особою (                       ).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

_______________________________________________________________________________________________

 

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.