Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.05.2025 р. № 2751/ІПК/99-00-21-03-01 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо складання зведеної податкової накладної відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V Податкового кодексу України (далі – Кодекс) та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ і підпунктом «в» підпункту 69.41.3 підпункту 69.41 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу, повідомляє.

Як зазначено в зверненні, Товариство списує власну виготовлену продукцію (хлібобулочні та кондитерські вироби), яка була повернута від покупців, у зв’язку із закінченням терміну реалізації та втратила придатність для переробки. При списанні такої продукції у Товариства виникає обов’язок нарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість, передбачений пунктом 198.5 статті 198 розділу V Кодексу. Однак, як зауважує Товариство визначити номенклатуру сировини, з якої складається продукція, що підлягає списанню неможливо із-за великої кількості номенклатури власної продукції та ще більшої номенклатури інгредієнтів (сировини), з якої вона складається.

Враховуючи викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання: як правильно зазначити номенклатуру у зведеній податковій накладній з типом причини «13» за відсутності можливості визначення даних податкових накладних, отриманих при придбанні товарів, використаних у виробництві власної продукції?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).

Правові основи оподаткування податком на додану вартість встановлено розділом V та підрозділами 2, 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Згідно з пунктами 201.1 і 201.10 статті 201 розділу V Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів / послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155–VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений Кодексом термін.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів / послуг, є для покупця таких товарів / послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V Кодексу платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами / послугами, необоротними активами придбаними / виготовленими з податком на додану вартість (для товарів / послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня
2015 року, − у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари / послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, у негосподарській діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 189.1 статті 189 розділу V Кодексу у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів – виходячи із звичайної ціни), а за товарами / послугами – виходячи з вартості їх придбання.

Пунктом 11 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267, зі змінами
(далі – Порядок № 1307), встановлено, що у разі нарахування податкових зобов’язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 розділу V Кодексу платник податку складає окремі зведені податкові накладні за товарами / послугами, необоротними активами, які призначаються для їх використання / починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Такі зведені податкові накладні складаються не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду.

Пунктом 8 Порядку № 1307 визначено, що при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10 – 15
Порядку № 1307, у верхній лівій частині таких накладних у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» робиться помітка «X» та зазначається тип причини, зокрема 13 – складена у зв’язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів / послуг не в господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 1 пункту 16 Порядку № 1307 у разі складання зведених податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 11 Порядку № 1307, у графі 2 − опис (номенклатура) товарів / послуг постачальника (продавця) зазначаються дати складання та порядкові номери податкових накладних, складених на такого платника податку при постачанні йому товарів / послуг, необоротних активів, за якими він визначає податкові зобов’язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 розділу V Кодексу. При цьому у податкових накладних, складених у зв’язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів / послуг не в господарській діяльності, у яких відповідно до пункту 8 Порядку № 1307 зазначено тип причини 13, у цій графі також зазначається опис (номенклатура) товарів/послуг постачальника (продавця).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ Кодексу. Дані податкового обліку платника податку базуються на даних бухгалтерського обліку такого платника податку.

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частиною третьою статті 8 Закону № 996 відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм Кодексу та інших нормативно-правових актів, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

У разі неможливості використання власновиробленої (вирощеної) продукції у господарській діяльності платник податку зобов’язаний за товарами / послугами, придбаними з податком на додану вартість та використаними при виробництві такої продукції, суми податку на додану вартість за якими підлягали включенню до податкового кредиту такого платника податку, нарахувати податкові зобов’язання з податку на додану вартість, передбачені пунктом 198.5 статті 198 розділу V Кодексу, виходячи з вартості придбання таких товарів / послуг. Податкові зобов’язання нараховуються за ставкою, із застосуванням якої такі товари / послуги були придбані. При цьому з метою нарахування таких податкових зобов’язань платник податку визначає вартість придбання товарів / послуг на підставі первинних документів, які засвідчують факт їх придбання, та даних бухгалтерського обліку.

На суму таких податкових зобов’язань платник податку повинен скласти і зареєструвати в ЄРПН відповідну зведену податкову накладну у порядку, визначеному пунктами 8, 11, 16 Порядку № 1307. Зокрема, у графі 2 «Опис (номенклатура) товарів / послуг постачальника (продавця)» такої податкової накладної необхідно зазначити дати складання та порядкові номери податкових накладних, складених на такого платника податку при постачанні йому товарів / послуг, за якими він визначає податкові зобов’язання відповідно до
пункту 198.5 статті 198 розділу V Кодексу, а також опис (номенклатура) таких товарів / послуг.

Кодексом та Порядком № 1307 не передбачено виключень та винятків щодо заповнення зведеної податкової накладної, яка складається відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V Кодексу, залежно від особливостей ведення платником податку бухгалтерського обліку за придбаними товарами / послугами, які використані при виробництві продукції, що списується.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).