Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.05.2025 р. № 2754/ІПК/99-00-21-03-01 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо порядку складання податкової накладної та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, в грудні 2024 року Товариством за товарами, що були використані не в господарській діяльності та списані з балансу, було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) зведену податкову накладну з типом причини «13». У квітні 2025 року виявлено, що не всі необхідні для списання товари потрапили до зведеної податкової накладної, відповідно податкові зобов’язання було нараховано не в повній сумі.

З огляду на викладене Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо порядку нарахування податкових зобов’язань згідно з пунктом 198.5 статті 198 Кодексу у випадку, описаному у зверненні?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).

Господарською діяльністю згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу є діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V, підрозділами 2 та 10 розділу XX Кодексу.

Правила формування податкового кредиту встановлено статтею 198 Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів / послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари / послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 Кодексу передбачено, що платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову  накладну за товарами / послугами, необоротними активами придбаними / виготовленими з ПДВ (для товарів / послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01 липня 2015 року, – у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари / послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 Кодексу).

З метою застосування пункту 198.5 статті 198 Кодекс податкові зобов’язання визначаються по товарах / послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях – на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, – на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами.

Пунктом 192.1 статті 192 Кодексу передбачено, зокрема, що у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов’язаних із зміною суми компенсації вартості товарів / послуг, складається розрахунок коригування до податкової накладної.

Порядок заповнення податкової накладної затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267, зі змінами
(далі – Порядок № 1307).

У разі нарахування податкових зобов’язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу за товарами / послугами, необоротними активами, які призначаються для їх використання / починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю, платник податку складає окрему зведену податкову накладну, де у графі «Зведена податкова накладна» зазначається код ознаки «1», у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» робиться помітка «X» та зазначається тип причини «13 – Складена у зв’язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності», у графі «Отримувач (покупець)» платник податку зазначає власне найменування (П. І. Б.), у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» проставляється умовний ІПН «600000000000», рядок «Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта» не заповнюється. Така зведена податкова накладна складається не  пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду (пункти 8 та 11 Порядку № 1307).

У випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, не пов’язаних із зміною суми компенсації вартості товарів / послуг, відповідно до статті 192 Кодексу, постачальник (продавець) товарів / послуг складає розрахунок коригування за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної (пункт 21 Порядку № 1307).

У разі складання розрахунку коригування до зведеної податкової накладної з типом причини «13», у такому розрахунку коригування вказується код причини коригування «201 – Коригування зведеної податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу».

Відповідно до пункту 1 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, зі змінами (далі – Порядок № 21), до податкової декларації з ПДВ вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку.

Платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 6 розділу ІІІ Порядку № 21).

Згідно з пунктом 50.1 статті 50 Кодексу у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених статтею 50 Кодексу), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм Кодексу і Порядку № 1307, опису питання та фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

У разі якщо придбані з ПДВ товари використано платником податку не в господарській діяльності, він зобов’язаний за такими товарами нарахувати податкові зобов’язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, в якому вони фактично використані не в господарській діяльності, і зареєструвати в ЄРПН зведену податкову накладну з типом причини «13».

Оскільки Порядком № 1307 не заборонено складання платником податку протягом одного звітного (податкового) періоду декількох зведених податкових накладних з однаковим типом причини, то у разі якщо платником податку виявлено, що деякі придбані з ПДВ товари, які були використані не в господарській діяльності, не були включені у відповідному звітному (податковому) періоді до зведеної податкової накладної, складеної з метою нарахування податкових зобов’язань з ПДВ згідно з пунктом 198.5 статті 198 Кодексу, такий платник податку:

може не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, в якому такі товари фактично використані не в господарській діяльності, скласти та зареєструвати в ЄРПН ще одну зведену податкову накладну з типом причини «13», якій присвоїти новий порядковий номер;

зобов’язаний відобразити нараховані податкові зобов’язання з ПДВ в податковій декларації з ПДВ того звітного (податкового) періоду, в якому товари фактично використано не в господарській діяльності, шляхом подання уточнюючого розрахунку.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).