Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.05.2025 р. № 2773/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

                                                                      

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства  … щодо надання індивідуальної податкової консультації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – Податок), керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Без надання документів що підтверджують право власності на нерухоме майно Товариство проінформувало, що є власником двох об’єктів нежитлової нерухомості, які використовуються ним як приміщення для адміністративних та конторських цілей.

Посилаючись на  підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу  (далі – підпункт «є» підпункту 266.2.2 Кодексу) Товариство запитує чи є об’єктами оподаткування Податком об’єкти нежитлової нерухомості (будівлі), які згідно з Паспортами об’єкта нерухомості віднесені до групи 1251 «Будівлі промисловості», а саме:

• допоміжна будівля призначена для розміщення охорони (контрольно-пропускний пункт № 2), яка  розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Янтарна, 320;
• будівля адміністративно побутового корпусу (літ. 5),  яка розташована за адресою:  м. Чернігів, вул. Інструментальна, 20 (далі – Об’єкти нерухомості).

Оскільки до звернення не надані документи, які підтверджують права власності Товариства на об’єкти нерухомого майна, то ДПС надає роз’яснення загальних норм податкового законодавства щодо викладеного питання.

Порядок нарахування та сплати Податку врегульовано статтею 266 Кодексу.  Згідно  з  підпунктом 266.1.1 пункту 266.1  статті 266 Кодексу  платниками  Податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об’єктом оподаткування Податком є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в  тому числі його частка (підпункт  266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Кодексу).

База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт.

Офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни та/або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснюється шляхом внесення відповідних відомостей заявником для проведення реєстраційних дій до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідно до Закону України                      від 01 липня 2024 року № 1952-VI «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з підпунктом 14.1.129¹ пункту 14.1 статті 14 Кодексу об’єкти нежитлової нерухомості – будівлі, їх складові частини, що не є об’єктами житлової нерухомості.                  До об’єктів нежитлової нерухомості відносяться:

а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

Згідно з підпунктом «є» підпункту 266.2.2 Кодексу  не є об’єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до класу «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб’єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B – F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Національний класифікатор НК 018:2023 «Класифікатор будівель і споруд»                   (далі – Класифікатор), який набрав чинності з 01.01.2024, затверджено наказом  Міністерства економіки України від 16.05.2023 № 3573 «Про затвердження національного класифікатора НК 018:2023 та скасування національного класифікатора ДК 018-2000».

Згідно з Класифікатором до групи 125 «Промислові та складські будівлі» відносяться клас 1251 «Промислові будівлі» до якого належать будівлі, що використовуються для промислового виробництва, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні, тощо  та клас 1252 «Резервуари, силоси та склади»  – резервуари та ємності; резервуари для нафти та газу; силоси для зерна, цементу та інших сухих продуктів; холодильники та спеціальні склади; складські майданчики.

У межах податкового регулювання кожен об’єкт оподаткування розглядається окремо, з урахуванням функціонального призначення, фактичного використання та інших характеристик такого об’єкта. Класифікатор визначає належність об’єкта до певної категорії, що є підставою для ідентифікації його статусу як об’єкта оподаткування.

Належність  будівлі до того чи іншого класу для цілей оподаткування має бути підтверджено.

Перелічені у зверненні Об’єкти нерухомості не відносяться до групи 125 «Промислові та складські будівлі» Класифікатора, тому на них не поширюється положення  підпункт «є» підпункту 266.2.2 Кодексу.

Оскільки відповідно до підпунктів «б», «е»  підпункту 14.1.129¹ пункту  14.1                         статті  14 Кодексу  Об’єкти нерухомості в розумінні Кодексу належать до нежитлової нерухомості, то вони  є об’єктами оподаткування Податком.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу II Кодексу).

 

Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни / втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.