Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.05.2025 р. № 2830/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення товариства з обмеженою відповідальністю  (далі – Товариство) щодо надання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства стосовно ліцензування зберігання пального та оптової торгівлі пальним та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У запиті Товариство зазначає, що основним видом діяльності Товариства є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом та подібними продуктами, має ліцензію на оптову торгівлю пальним за відсутності місць оптової торгівлі, є платником акцизного податку.

В межах здійснення своєї господарської діяльності Товариство під час транспортування пального з місця купівлі, зберігання або імпорту до місця зберігання чи реалізації (в т. ч. АЗК) може виникати необхідність у здійсненні перевалки пального (навантаження, зберігання, розвантаження) з одного транспортного засобу на інший транспортний засіб (залізничних вагоно-цистерн/автомобільних цистерн в атомобільні цистерни/вагоно-цистерни), які у даному випадку виконують функцію акцизних складів пересувних.

Перевалку пального на вищевказаних пересувних складах буде здійснювати за договором з Товариством особа, що є платником акцизного податку, має у розпорядженні свій стаціонарний акцизний склад (нафтобазу), на території якого

і будуть фізично знаходитись вищевказані пересувні акцизні склади, має ліцензію на право зберігання пального і відповідні дозволи на всі види небезпечних робіт (злив резервуарів та інших ємностей з під нафтопродуктів).

Переходу права власності на пальне, що буде навантажуватись, зберігатись та в подальшому розвантажуватись через вищевказані пересувні склади на території нафтобази не відбуватиметься. Власником такого пального буде виключно Товариство.

Подальше транспортування пального після перевалки буде здійснюватись безпосередньо Товариством залученим автотранспортом до АЗК або інших місць зберігання відповідно до виробничої необхідності.

Пальне буде зберігатися на території нафтобази, але не в стаціонарних резервуарах, а в транспортному засобі (акцизному складі пересувному).  Власником пального, яке буде зберігатись на такому акцизному складі пересувному, буде Товариство.

Враховуючи вищевикладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з  наступних питань:

1. Чи потрібно Товариству отримати ліцензію на право зберігання пального із визначеним місцем зберігання пального, яким в даному випадку є територія нафтобази, де розміщується акцизний склад пересувний?
2. У разі, якщо Товариству необхідно отримати таку ліцензію на право зберігання пального, то які документи треба подати заявнику для отримання такої ліцензії з врахуванням того, що у його розпорядженні відсутній акцизний склад (стаціонарний), а є лише акцизний склад пересувний?
3. Чи потрібно Товариству отримати ліцензію на право оптової торгівлі пальним за наявності місця оптової торгівлі пальним, яким в даному випадку є територія нафтобази, де розміщується акцизний склад пересувний?
4.  У разі, якщо необхідно отримати таку ліцензію на право оптової торгівлі пальним,  які в даному випадку документи треба подати заявнику для отримання такої ліцензії з врахуванням того, що у його розпорядженні відсутній акцизний склад (стаціонарний), а є лише акцизний склад пересувний?

Щодо зазначених питань

У п. п. 14.1.141¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що пальне – нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у п. п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 14.1.6¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу акцизний склад пересувний – транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом «а» пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;

в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Згідно з п. п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу – будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного до акцизного складу, до акцизного складу пересувного, для власного споживання чи промислової переробки або будь-яким іншим особам.

Згідно з п. п. 14.1.224¹ п.14.1 ст. 14 Кодексу розпорядник акцизного складу пересувного – суб’єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб:

реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий;

ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України визначає Закон України від 18 червня 2024 року № 3817 – IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817).

Частиною першою ст. 1 Закону № 3817  визначено, що:

зберігання пального – надання послуг та/або діяльність, пов'язана із здійсненням операцій приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного чи отриманого від інших осіб) (п. 32 частини першої ст. 1 Закону № 3817);

місце зберігання пального – об'єкт нерухомого майна, відмінний від земельної ділянки, або єдиний (цілісний) майновий комплекс, на території якого здійснюється приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного або отриманого від інших осіб), який належить суб'єкту господарювання на праві власності або користування (п. 48 частини першої ст. 1 Закону № 3817);

ліцензія – право суб’єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності (п. 40 частини першої ст. 1 Закону № 3817);

місце оптової торгівлі пальним – об’єкт нерухомого майна, відмінний від земельної ділянки, або єдиний (цілісний) майновий комплекс, на території якого розташоване технологічне обладнання, призначене для приймання, зберігання пального, у тому числі для змішування пального або змішування пального і добавок (присадок) до пального, та оптової торгівлі пальним, який належить суб’єкту господарювання на праві власності або користування. Місце оптової торгівлі пальним вважається місцем зберігання пального, якщо зберігання пального здійснюється за таким місцем оптової торгівлі пальним (п. 50 частини першої ст. 1 Закону № 3817);

оптова торгівля пальним – діяльність з реалізації власно виробленого, ввезеного або придбаного пального суб'єктам господарювання, що здійснюють роздрібну торгівлю пальним, іншим суб'єктам господарювання, у тому числі в транспортному засобі, яким переміщується та/або в якому зберігається пальне. Не вважається оптовою торгівлею пальним заправлення пальним за договором підряду, що відноситься до власного споживання відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (п. 63 частини першої ст. 1 Закону № 3817);

Відповідно до частини другої ст. 1 Закону № 3817 термін «пальне» вживається у значенні, наведеному у Кодексі.

Згідно з частиною першою ст. 28 Закону № 3817 зберігання пального здійснюється суб'єктами господарювання за наявності ліцензії на право зберігання пального або на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.

Відповідно до частини другої ст. 28 Закону № 3817 суб'єкти господарювання отримують ліцензію на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки на кожне місце зберігання пального.

Суб'єкт господарювання має право зберігати власне пальне та пальне, що належить іншому суб'єкту господарювання, без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідну ліцензію (частина третя ст. 28 Закону № 3817).

Отже, пальне Товариства може зберігатися у іншого суб’єкта господарювання (місці зберігання, на яке таким суб’єктом господарювання отримана та діє ліцензія на право зберігання пального) на підставі укладених з таким суб’єктом господарювання договорів та без отримання Товариством на таке місце зберігання ліцензії на право зберігання пального або ліцензії на право оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).