Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.05.2025 р. № 2835/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства з додатковою відповідальністю    (далі – Товариство) щодо надання індивідуальної податкової консультації з плати за землю та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство поінформувало, що є власником нежитлового приміщення (далі – Об’єкт) у багатоквартирному будинку (далі – Будинок, Будинки). На дату звернення не визначено особу, якій делеговано (або будуть делеговані) повноваження щодо здійснення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку, на якій розташований Будинок (далі – Ділянка).

Інформація щодо сформованості Ділянок як об’єктів цивільних прав у розумінні ст. 79 ¹ Земельного кодексу України (далі – Земельний кодекс) у зверненні відсутня.

Товариство просить надати роз’яснення щодо виникнення у нього обов’язку з нарахування та сплати земельного податку та щодо його обчислювання у разі необхідності.

Принцип платності користування землею, передбачений ст. 206 Земельного кодексу, реалізовано у Кодексі у двох формах плати за землю: земельного податку, який сплачується власниками земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачами, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.72, 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, є платниками земельного податку (п.п. 269.1.1.2 п.п. 269.1.1 п. 269.1 ст. 269 Кодексу).

Пунктом  286.1 ст.  286 Кодексу встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є зокрема, дані Державного земельного кадастру, дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно тощо.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Кодексу).

Отже, у разі відсутності речових прав на Ділянку (її частину), Товариство не є платником плати за землю, в т. ч. земельного податку, у розумінні ст.  269 Кодексу, до моменту виникнення відповідних прав на Ділянку (її частину) із внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у порядку, визначеному законом.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 Земельного кодексу).

Частинами першою та другою ст. 42 Земельного кодексу визначено, що земельні ділянки, на яких розташовані Будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Земельні ділянки, на яких розташовані Будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у Будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам Будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог ст. 86 Земельного кодексу земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Відповідно до п. 6 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIII (зі змінами) та частини другої ст. 382 Цивільного кодексу України (далі – Цивільний кодекс) усі власники квартир та нежитлових приміщень у Будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна Будинку. Спільним майном Будинку є серед іншого право на Ділянку, на якій розташований Будинок та його прибудинкова територія, у разі виконання державної реєстрації такого права.

Використання Ділянки без оформлення відповідного права є порушенням земельного законодавства.

До моменту державної реєстрації права власності або права користування Ділянкою (її частиною) Товариство як власник Об’єкту свій податковий обов’язок у частині дотримання принципу платного використання землі може реалізувати в межах Цивільного кодексу через особу – інший суб’єкт господарювання, у використанні якого перебуває Ділянка (її частина) або якій буде делеговано повноваження щодо здійснення державної реєстрації речового права на Ділянку (її частину) та у яких з моменту здійснення державної реєстрації права на Ділянку (її частину) виникнуть податкові зобов’язання з плати за землю.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію