Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.05.2025 р. № 2854/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК
Індивідуальна податкова консультація
Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ТОВ «» (далі – Товариство) щодо окремих питань, пов'язаних із безоплатною передачею транспортного засобу Збройним Силам України та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) в межах компетенції повідомляє наступне.
Як зазначено у зверненні, Товариством в жовтні 2024 року було придбано причіп-цистерну, який було введено в експлуатацію.
Товариству відповідно до Положення про військово - транспортний обов'язок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 № 1921 (далі – Положення № 1921), було вручено частковий наряд, підписаний керівником «» обласної військової адміністрації та керівником ОМ ТЦК і скріплений печатками.
На виконання вимог часткового наряду Товариство в січні 2025 року здійснило доставку причепу-цистерни, призначеного для задоволення потреб військових формувань на особливий період, до визначеного пункту передачі, про що було складено Акт за формою, визначеною вищевказаним Положенням, за підписами керівника Товариства, керівника ОМ ТЦК та командира військової частини і скріплений печатками.
Відповідно до норм вищевказаних нормативних документів залучений транспортний засіб: причіп-цистерна, має бути повернутий після оголошення демобілізації, а Товариство має право на компенсацію шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації, в тому числі й у зв'язку з їх знищенням.
Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
- чи відповідає переданий причеп-цистерна критеріям активу та продовжує обліковуватись у складі основних засобів підприємства весь період її мобілізації?
- чи призупиняється нарахування амортизації на переданий в порядку мобілізації причеп-цистерну? Якщо так, то на якій підставі?
- як відобразити в обліку Товариства факт знищення залученого в порядку мобілізації причепу-цистерни?
- чи є об’єктом оподаткування ПДВ передача на виконання часткового наряду причепа-цистерни військовій частині у порядку виконання Товариством військово - транспортного обов'язку під час мобілізації шляхом безоплатного залучення транспортного засобу, належного Товариству для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань?
- чи підпадає під виняток звільнення від оподаткування ПДВ, передбачений абзацом другим п. 189.9 ст. 189 Кодексу та п.п. 14.1.191 Кодексу, вимушена ліквідація транспортного засобу через його знищення під час військової служби (залучення під час мобілізації?
- чи є об’єктом оподаткування з ПДВ, отримана компенсація за знищений транспорт, що розрахована та виплачена, відповідно до Положення про військово - транспортного обов'язок?
- чи має право Товариство у разі знищення транспортного засобу або пошкодження, без можливості або доцільності відновлення, зменшити фінансовий результат до оподаткування в податковому обліку на суму його ліквідаційної вартості при списанні?
Відповідно до частини першої ст. 6 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (зі змінами і доповненнями, далі – Закон № 3543-XII) військово-транспортний обов'язок установлюється з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період транспортними засобами (у тому числі водними) і технікою (далі - транспортні засоби) і поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, у тому числі на залізниці, порти, пристані, аеропорти, нафтобази, автозаправні станції дорожнього господарства та інші підприємства, установи і організації, які забезпечують експлуатацію транспортних засобів, а також на громадян - власників транспортних засобів.
Згідно із частиною другою ст. 6 Закону № 3543-XII порядок виконання військово-транспортного обов'язку, норми безоплатного залучення, вилучення та примусового відчуження транспортних засобів і техніки на період мобілізації та у воєнний час визначаються Кабінетом Міністрів України.
Порядок відшкодування державою вартості майна чи збитків, яких зазнають центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, а також громадяни внаслідок вилучення чи примусового відчуження транспортних засобів в особливий період, визначається законом.
Відповідно до частини третьої ст. 6 Закону № 3543-XII виконання військово-транспортного обов'язку під час мобілізації здійснюється згідно з Мобілізаційним планом України шляхом безоплатного залучення транспортних засобів підприємств, установ та організацій усіх форм власності для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на умовах їх повернення власникам після оголошення демобілізації.
Залучення транспортних засобів під час мобілізації здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, Центральним управлінням або регіональними органами Служби безпеки України, відповідними підрозділами розвідувальних органів України на підставі рішень місцевих державних адміністрацій, що оформлюються відповідними розпорядженнями.
Приймання-передача транспортних засобів, залучених під час мобілізації, та їх повернення після оголошення демобілізації здійснюються на підставі актів приймання-передачі, в яких зазначаються відомості про власників, технічний стан, залишкову (балансову) вартість та інші необхідні відомості, що дають змогу ідентифікувати транспортні засоби.
Повернення транспортних засобів власнику здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту оголошення демобілізації.
Порядок компенсації шкоди, завданої транспортним засобам внаслідок їх залучення під час мобілізації, визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок виконання військово-транспортного обов'язку для задоволення потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецзв'язку та Держспецтрансслужби (далі - військові формування) на особливий період транспортними засобами і технікою усіх типів і марок вітчизняного та іноземного виробництва, їх повернення під час демобілізації та компенсації шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації визначає Положення № 1921.
Відповідно до абзацу другого п. 3 Положення № 1921 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють залучення транспортних засобів і техніки за лімітами вилучення транспортних засобів і техніки та відсотковими нормами вилучення, затвердженими Кабінетом Міністрів України, як окремо, так і у складі спеціальних формувань, які передаються до складу військових формувань під час мобілізації.
Залучення під час мобілізації транспортних засобів і техніки оформляється відповідним актом приймання-передачі за формою згідно з додатками 4 і 5
(п. 27 Положення № 1921).
В акті приймання-передачі транспортних засобів і техніки зазначається залишкова (балансова) вартість транспортного засобу або техніки, визначена відповідно до даних балансу підприємства, установи та організації, складеного на останню звітну дату (останній день кварталу (року) (п. 28 Положення
№ 1921).
Після взяття на облік в установленому порядку у відповідній військовій частині (підрозділі), установі та організації військових формувань прийнятих транспортних засобів і техніки проводиться їх відомча реєстрація із здійсненням обов'язкового технічного контролю (у разі відсутності документів, що підтверджують його здійснення) (п. 29 Положення № 1921).
Повернення підприємствам, установам та організаціям транспортних засобів і техніки здійснюється військовими частинами (підрозділами), установами та організаціями військових формувань, для задоволення потреб яких вони залучалися, протягом 30 календарних днів з дати оголошення демобілізації через територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, які здійснили таке залучення (п. 30 Положення № 1921).
Про повернення транспортних засобів і техніки, залучених під час мобілізації, складається акт за формою згідно з додатками 6 і 7. До акта про повернення транспортних засобів і техніки додається висновок експерта (експертне дослідження) або звіт про оцінку майна (акт оцінки майна). Звіт про оцінку майна (акт оцінки майна), складений за результатами її проведення, підлягає рецензуванню відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність (п. 35 Положення № 1921).
Відповідно до п. 4 розділу XI «Облік транспортних засобів і техніки, залучених під час мобілізації» Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440 (далі – Інструкція) у разі якщо транспортні засоби і техніка (далі – ТЗіТ) під час їх перебування у складі Збройних Сил були безповоротно втрачені або знищені, підставою для зняття їх з обліку у військовій частині є повідомлення про зняття з обліку транспортних засобів і техніки (додаток 65), які оформлюються відповідними службами забезпечення органу військового управління.
Відповідно до п. 5 Інструкції для оформлення зазначеного повідомлення до служби забезпечення органу військового управління військовою частиною подається клопотання, до якого додаються документи: відомості щодо належності ТЗіТ (підприємство (організація), військовий комісаріат); матеріали розслідування; витяги з наказів командира військової частини про призначення та результати проведення розслідування причин та обставин втрати або знищення ТЗіТ; перелік ТЗіТ, що підлягають зняттю з обліку; виписки з книг обліку втрат військового майна (додаток 6 до Порядку списання військового майна), а також із книги обліку нестач військової частини; акти технічного стану, складені на підставі наявних облікових даних на момент до настання події із зазначенням обставин втрати (знищення) ТЗіТ, затверджені командиром військової частини; відомість визначення залишкової вартості військового майна на момент втрати (знищення) ТЗіТ з розрахунками згідно з Методикою визначення залишкової вартості майна.
Усі додатки погоджуються з територіальним підрозділом ВСП, фінансово-економічним органом та юридичною службою органу військового управління, якому підпорядкована військова частина.
Крім того, до клопотання додаються державні номерні знаки та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Служба забезпечення органу військового управління за результатами розгляду документів приймає рішення про зняття з обліку військової частини безповоротно втрачених або знищених ТЗіТ, залучених під час мобілізації до складу Збройних Сил, та оформлює повідомлення про зняття з обліку транспортних засобів і техніки (п. 6 Інструкції).
Транспортні засоби і техніка, які були знищені внаслідок їх залучення під час мобілізації, підлягають списанню з балансового обліку підприємств, установ та організацій на підставі наданих військовими формуваннями документів, які підтверджують знищення таких транспортних засобів і техніки (п. 42 Положення № 1921).
Щодо питань 1 – 3, 7 в частині оподаткування податком на прибуток підприємств
Згідно з п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до п. 44.2 ст. 44 Кодексу для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Нарахування амортизації основних засобів, що перебувають на балансі платників податків, у бухгалтерському обліку здійснюється відповідно до вимог національних положень (стандартів) або міжнародних стандартів для складання фінансової звітності, в залежності від того, який метод ведення бухгалтерського обліку застосовує платник податку.
Відповідно до п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу основні засоби – матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
Отже, якщо транспортні засоби, що обліковувалися у Товариства у складі основних засобів, передані (залучені) ним для забезпечення потреб Збройних Сил України за актом приймання-передачі (додаток 4 до Положення № 1921), то право власності на такі транспортні засоби залишається у Товариства і вони продовжують обліковуватись у нього на балансі і амортизуватись відповідно до правил бухгалтерського обліку.
Крім того, якщо транспортні засоби, що перебувають у власності суб’єктів господарювання, обліковуються як товари, призначені для продажу, такі транспортні засоби у бухгалтерському обліку враховуються у складі запасів.
Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується:
на суму нарахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта;
на суму залишкової вартості окремого об'єкта невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта;
на суму витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів чи невиробничих нематеріальних активів, віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Згідно з п. 138.2 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується:
на суму розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті;
на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта;
на суму дооцінки основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об'єкта невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об'єкта невиробничих основних засобів та/або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.
Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об'єкта оподаткування встановлено п.138.3 ст. 138 Кодексу.
Згідно з п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених
п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2-138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.
Амортизація не нараховується за період невикористання (експлуатації) основних засобів у господарській діяльності у зв’язку з їх консервацією.
Відповідно до п.п. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 Кодексу термін «невиробничі основні засоби», «невиробничі нематеріальні активи» означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку.
Положення п. 138.1 та п. 138.2 ст. 138 Кодексу передбачають коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, які виникають при нарахуванні амортизації виключно для активів, що є основними засобами або нематеріальних активів, які відповідають вимогам п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.
Отже, не підлягають податковій амортизації відповідно до п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу основні засоби, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку (невиробничі), а також ті, що знаходяться на консервації.
Таким чином, якщо основні засоби (транспортні засоби), що призначені для використання у господарській діяльності платника, протягом певного періоду тимчасово не використовуються у господарській діяльності платника податку (залучені для потреб Збройних Сил України у межах виконання військово-транспортного обов’язку під час дії воєнного стану), а в бухгалтерському обліку нарахування амортизації не припиняється, то такі основні засоби будуть амортизуватись протягом такого періоду і у податковому обліку.
Разом з тим, у разі знищення транспортних засобів, призначених для використання в господарській діяльності Товариства та переданих ним на виконання військово-транспортного обов’язку до складу Збройних Сил України, платник податку на прибуток на підставі наданих військовими формуваннями документів, які підтверджують знищення таких транспортних засобів збільшує фінансовий результат до оподаткування відповідно до п. 138.1 ст. 138 Кодексу на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшує фінансовий результат до оподаткування згідно з п. 138.2 ст. 138 Кодексу на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень ст. 138 Кодексу.
Відповідно до п.п. 14.1.9 п. 14.1 ст. 14 Кодексу залишкова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів для цілей розділу III - сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю і сумою розрахованої амортизації відповідно до положень розділу III цього Кодексу.
Згідно з п. 4 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» ліквідаційна вартість – сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).
Таким чином, ліквідаційна вартість об’єкта основних засобів визначається згідно з правилами бухгалтерського обліку. При визначенні вартості основних засобів, що амортизуються, у т.ч. у податковому обліку, платник податку вираховує ліквідаційну вартість об’єкта основних засобів, визначену відповідно до правил бухгалтерського обліку, якщо інше не передбачено обліковою політикою підприємства.
Отже, з питання порядку списання ліквідаційної вартості у бухгалтерському обліку доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.
Щодо питань 4 – 6 в частині оподаткування податком на додану вартість
Відповідно до п.п. «а» п. 185.1 ст. 185 Кодексу об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.
Пунктом 188.1 ст. 188 Кодексу визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 п. 213.1 ст. 213 Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
Передостаннім абзацом п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що не є постачанням товарів випадки, коли виробничі та невиробничі основні засоби ліквідуються у зв’язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку.
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2025 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" Приєднуйтесь до нас у соцмережах:
на сайті або по телефону (044) 495-20-60
