Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.05.2025 р. № 2858/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо оподаткування ПДВ операцій з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності, та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні та наданих разом із ним проєктах договорів про передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності, Товариство планує зареєструватися платником ПДВ, після чого має намір здійснити операції з передачі (відчуження) правовласником – резидентом правонаступникам – нерезидентам за винагороду усіх належних йому виключних майнових прав на об’єкти інтелектуальної власності (зокрема, торгові марки та програмне забезпечення), які включають право на власне використання, надання дозволу на використання іншим особам, перешкоджання неправомірного використання, включаючи заборону такого використання, інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Проєктами договорів передбачено, що майнові права інтелектуальної власності на програмне забезпечення переходять від правовласника до правонаступника на дату підписання акту приймання-передачі, а датою передачі права на торговельну марку та набуття відповідних прав вважається дата внесення інформації про зміну власника до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг.

З огляду на викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1) чи підлягають оподаткуванню ПДВ зазначені у зверненні операції з передачі (відчуження) резидентом нерезиденту майнових прав інтелектуальної власності на торговельні марки;

2) чи підлягають оподаткуванню ПДВ зазначені у зверненні операції з передачі (відчуження) резидентом нерезиденту майнових прав інтелектуальної власності на програмне забезпечення;

3) чи відносяться зазначені у зверненні операції з передачі (відчуження) майнових прав інтелектуальної власності операціями з постачання товарів чи послуг для цілей оподаткування ПДВ;

4) якщо зазначені вище операції є операціями з постачання товарів, яким чином визначається місце їх постачання, враховуючи те, що таке постачання здійснюється через мережу Інтернет?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1 – 5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Відповідно до статті 418 ЦКУ право інтелектуальної власності – це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений ЦКУ та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається ЦКУ та іншим законом.

Згідно з частиною першою статті 420 ЦКУ до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать комп'ютерні програми та торгівельні марки (знаки для товарів і послуг).

Правила та умови розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності (у тому числі використання об'єкта права інтелектуальної власності) визначено Главою 75 ЦКУ.

Статтею 1107 ЦКУ визначено, що розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі, зокрема, договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності.

Правочин щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій (електронній) формі, за винятком випадків, визначених законом.

У разі недодержання письмової (електронної) форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним.

Термін «програмний продукт» визначено у Законі України від 01 грудня 2022 року № 2807-IX «Про Національну програму інформатизації». Так, під програмним продуктом розуміється програмне забезпечення, результат комп'ютерного програмування у вигляді операційної системи, системної, прикладної, розважальної та/або навчальної комп'ютерної програми (їх компонентів), а також у вигляді інтернет-сайтів та/або онлайн-сервісів та доступу до них, примірники (копії, екземпляри) комп'ютерних програм, їх частин, компонентів у матеріальній та/або електронній формі, у тому числі у формі коду (кодів) та/або посилань для завантаження комп'ютерної програми та/або їх частин, компонентів у формі коду (кодів) для активації комп'ютерної програми чи в іншій формі, криптографічні засоби захисту інформації.

Комп’ютерна програма – набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи в будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером (настільним комп'ютером, ноутбуком, смартфоном, ігровою приставкою, смарт-телевізором тощо), які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату, зокрема операційна система, прикладна програма, виражені у вихідному або об'єктному кодах (стаття 1 Закону України від 01 грудня 2022 року № 2811-IX «Про авторське право і суміжні права» зі змінами).

Торговельна марка – позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб. Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів (стаття 492 ЦКУ та стаття 1 Закону України від 15 грудня 1993 року № 3689-XII  «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» зі змінами (далі – Закон № 3689)).

Згідно з частиною третьою статті 5 Закону № 3689 набуття права на торговельну марку засвідчується свідоцтвом.

Власник свідоцтва може передавати будь-якій особі виключні майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг на підставі договору (стаття 7 Закону № 3689).

Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1  розділу ІІ ПКУ.

Згідно зі статтею 1 та частиною другою статті 3 Закону України                           від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі − Закон № 996) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який у свою чергу є процесом виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

При цьому одними із складових елементів (об’єктів) бухгалтерського обліку є  активи, під якими розуміються ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічної вигоди у майбутньому, яка за своєю сутністю являє собою потенційну можливість отримати грошові кошти від використання таких активів (стаття 1 та частина друга статті 3 Закону № 996).

Термін «відчуження майна» визначено підпунктом 14.1.31 пункту 14.1           статті 14 розділу I ПКУ. Так, під відчуженням майна розуміються будь-які дії платника податків, унаслідок вчинення яких такий платник податків у порядку, передбаченому законом, втрачає право власності на майно, що належить такому платнику податків, або право користування, зокрема, природними ресурсами, що у визначеному законодавством порядку надані йому в користування.

Термін «товари» визначено підпунктом 14.1.244 пункту 14.1 статті 14    розділу I ПКУ. Так, під товарами розуміються матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Термін «нематеріальний актив» визначено у Національному положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 № 242, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 750/4043 (далі – ПСБО 8).

Так, під нематеріальним активом розуміється немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований; під немонетарними активами – усі активи, крім грошових коштів, їх еквівалентів та дебіторської заборгованості у фіксованій (або визначеній) сумі грошей.

Придбаний або отриманий нематеріальний актив відображається в балансі, якщо існує імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена (пункт 6 ПСБО 8).

Бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об'єкта за групами, визначеними у пункті 5 ПСБО 8, зокрема, за такими групами, як права на комерційні позначення (в т.ч. на торговельні марки), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті); авторське право та суміжні з ним права (в т.ч. на комп’ютерні програми).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та                 підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ). Продаж результатів робіт (послуг) – будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг) (підпункт 14.1.203 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Місцем постачання товарів відповідно до пункту 186.1 статті 186 розділу V ПКУ є фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання.

Пунктами 186.2 – 186.4 статті 186 розділу V ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.

Місцем постачання послуг, зазначених у пункті 186.3 статті 186 розділу V ПКУ вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або – у разі відсутності такого місця – місце постійного чи переважного його проживання, зокрема надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням та використання об'єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами, а також надання (передача) права на скорочення викидів парникових газів (вуглецевих одиниць (підпункт «а» пункту 186.3 статті 186 розділу V ПКУ).

Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2, 186.3 і 186.31 статті 186 розділу V ПКУ, є місце реєстрації постачальника (пункт 186.4 статті 186 розділу V ПКУ).

Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг безпосередньо залежить від місця їх постачання.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ і вказаних вище нормативно-правових актів, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Податковий облік ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, а тому при визначенні порядку оподаткування ПДВ операцій з постачання тих чи інших товарів/послуг необхідно враховувати те, яким чином у бухгалтерському обліку відображається факт здійснення таких операцій.

Визначення об’єкта оподаткування ПДВ при здійсненні операцій з передачі  (відчуження) майнових прав інтелектуальної власності на торгові марки та програмне забезпечення безпосередньо залежить від класифікації таких прав у бухгалтерському обліку (віднесення до того чи іншого елемента (об’єкта) бухгалтерського обліку).

Щодо питань 1 та 2

Якщо операція резидента з передачі (відчуження) права інтелектуальної власності на торговельні марки та/або на програмне забезпечення покупцю – нерезиденту розглядатиметься як операція з постачання товарів, то згідно з підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ така операція буде об’єктом оподаткування ПДВ, якщо фактичне місцезнаходження товару на момент його постачання буде знаходитись на митній території України.

Якщо фактичне місцезнаходження товару на момент його постачання буде знаходитись за межами митної території України, то така операція не буде об’єктом оподаткування ПДВ.

Якщо передача (відчуження) права інтелектуальної власності на торговельні марки та/або на програмне забезпечення розглядатиметься як операція з постачання послуг, то для визначення місця постачання таких послуг необхідно використовувати норми, встановлені пунктом 186.3 статті 186 розділу V ПКУ. Якщо отримувачем зазначених вище послуг буде нерезидент, то така операція не буде об’єктом оподаткування ПДВ.

Щодо питання 3

Якщо у бухгалтерському обліку майнові права інтелектуальної власності на торговельні марки та програмне забезпечення відображаються (обліковуються) як товари (зокрема, як нематеріальні активи), то для цілей оподаткування ПДВ операція платника податку з передачі (відчуження) такого права інтелектуальної власності вважатиметься операцією з постачання товарів, в  іншому випадку така операція буде розглядатися як операція з постачання послуг.

Щодо питання 4

У разі, якщо за даними бухгалтерського обліку зазначені у зверненні майнові права інтелектуальної власності на торговельні марки та програмне забезпечення обліковуються як товари (зокрема, як нематеріальні активи), то місцем постачання таких товарів відповідно до пункту 186.1 статті 186 розділу V ПКУ буде вважатись фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання.

Щодо вказаних у зверненні індивідуальних податкових консультацій та викладених у них висновків ДПС інформує, що такі консультації були надані конкретним платникам податків на їх звернення, виходячи із опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненнях, і мають індивідуальний характер та, відповідно, не можуть використовуватися іншими платниками податків.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).