Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.05.2025 р. № 2928/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Заявника окремих питань перебування юридичною особою платником єдиного податку на спрощеній системі обліку та звітності, та керуючись статтею 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Заявник повідомив, що знаходиться на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності та є платником єдиного податку 3 групи за ставкою 5 %. Між Заявником та контрагентом Заявника (далі - Контрагент) було укладено договір відповідального зберігання відповідно до якого Контрагент передав Заявнику майно на зберігання та зобов’язався оплатити послуги зі зберігання (далі - Договір). Майно передавалося на зберігання за актами прийому-передачі майна на відповідальне зберігання, у яких фіксувалася заставна вартість майна. Контрагент заборгував Заявнику за надані послуги відповідального зберігання майна за Договором понад 30 календарних днів. Договір передбачає, що у разі прострочення Контрагентом строків оплати, передбачених Договором більш ніж на 30 календарних днів, Заявник має право реалізувати майно, передане на зберігання на ринкових умовах та вирахувати із суми, отриманої в результаті реалізації будь-які суми заборгованості Контрагента перед Заявником. Майно, передане на відповідальне зберігання за Договором, яке в подальшому буде реалізоване, Заявник повинен прийняти на баланс.

Заявник, посилаючись на норми Кодексу, просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи правильно розуміє Заявник, що Заявник має право реалізувати майно, передане йому на відповідальне зберігання Контрагентом за Договором без порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування?
2. Чи правильно розуміє Заявник, що операція із прийняття на баланс Заявника майна, переданого йому на відповідальне зберігання за Договором, з метою його подальшої реалізації буде вважатися операцією із безоплатної передачі Заявнику майна за Договором?
3. Чи правильно розуміє Заявник, що вартість майна, встановлена актами прийому-передачі майна за Договором, включатиметься до складу доходу Заявника та підлягатиме оподаткуванню Заявником за ставкою 5 % з моменту прийняття такого майна на баланс Заявника?
4. Чи правильно розуміє Заявник, що грошові кошти, отримані після реалізації майна, переданого на відповідальне зберігання за Договором, включатимуться до складу доходу Заявника та підлягатимуть оподаткуванню Заявником за ставкою 5 % (подвійне оподаткування)?

 

Щодо першого - четвертого питання.

Підпунктом 14.1.172 ¹ пунктом  14.1 статті 14 Кодексу визначено, що індивідуальна податкова консультація - це роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Відповідно до пункту 52.1 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація надається контролюючим органом платнику податку за його зверненням та стосується практичного застосування окремих норм податкового законодавства.

Відповідно до норм податкового законодавства в рамках індивідуальної податкової консультації контролюючим органом надається роз’яснення щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, а не правильність оформлення тієї чи іншої операції.

Податковим обов’язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1 ст. 36 Кодексу).

Оскільки, копію договору відповідального зберігання на підставі якого Контрагент передає Заявнику майно на зберігання до звернення про надання індивідуальної податкової консультації не надано. Відповідь Заявнику надається на загальних підставах.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), учасниками яких є фізичні та юридичні особи, Держава Україна, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права регулюються Цивільним кодексом України (далі – ЦКУ).

Загальні положення про зберігання врегульовано главою 66 ЦКУ.

Відповідно до частини першої статті 936 ЦКУ за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.

Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем (абзац перший, третій частини першої статті  937 ЦКУ).

Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання (частина перша статті 938 ЦКУ).

Згідно з частиною першою статті 949 ЦКУ зберігач зобов’язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

При цьому зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі (частина перша статті 944 ЦКУ).

Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання (частина перша статті 946 Кодексу).

Згідно зі статтею 953 ЦКУ, зберігач, незважаючи на незакінчення строку зберігання речі, зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути її.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Кодекс (пункт 1.1 стаття 1 Кодексу).

Підпунктом 14.1.32 пункту  14.1 статті 14 Кодексу визначено, що відповідальне зберігання – це господарська операція, що здійснюється платником податків і передбачає передачу згідно з договорами схову матеріальних цінностей на зберігання іншій фізичній чи юридичній особі без права використання у господарському обороті такої особи з подальшим поверненням таких матеріальних цінностей платнику податків без зміни якісних або кількісних характеристик.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Згідно з підпунктом 2 пункту 292.1 статті292 Кодексу для платника єдиного податку (юридичної особи) доходом є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 Кодексу.

Дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до статті 296 Кодексу (пункт 292.13 статті 292 Кодексу).

Юридичні особи – платники єдиного податку третьої групи використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень підпунктів 44.2, 44.3 статті 44 Кодексу (абзац п’ятий пункту 296.1 статті 296 Кодексу).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (підпункт 44.1 статті 44 Кодексу).

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі (пункт 292.6 статті 292 Кодексу).

Пунктом 291.6 статті 291 Кодексу платники єдиного податку першої – третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

Бартерна (товарообмінна) операція  - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари  (роботи, послуги) у негрошовій  формі в рамках одного договору (підпункт 14.1.10 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Відповідно до пункту 292.3 статті 292 Кодексу до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).

Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.

З урахуванням інформації зазначеної у зверненні, укладений договір відповідального зберігання між Заявником та Контрагентом не є безоплатним, так як Контрагент повинен був оплачувати  за послуги зберігання.

Підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Кодексу встановлено, що  продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Відповідно до норм ЦКУ за договором зберігання право власності на річ (товар) не переходить від поклажодавця до зберігача, відповідно така операція не вважається реалізацією (постачанням товару) та Заявник відповідно до такого Договору не має права на реалізацію майна, переданого йому на відповідальне зберігання Контрагентом.

Водночас, статтями 610, 612 ЦКУ встановлено, що порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Право на реалізацію майна, переданого Заявнику на відповідальне зберігання Контрагентом у разі прострочення ним строків оплати за послуги відповідального зберігання, передбачених договором відповідального зберігання встановлюється  за згодою сторін або за рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене, оскільки за договором відповідального зберігання передбачено грошові розрахунки за послуги зберігання, то у разі отримання Заявником  - платником єдиного податку майна Контрагента за послуги зберігання по договору відповідального зберігання не будуть дотримані вимоги щодо здійснення платником єдиного податку розрахунків в грошовій формі, як це передбачено пунктом 291.6 статті 291 Кодексу.

У разі застосування іншого способу розрахунків, ніж ті, що зазначені у пункті 291.6 статті 291 Кодексу (крім платників єдиного податку третьої групи – електронних резидентів (е - резидентів), платник єдиного податку зобов’язаний перейти на сплату інших податків і зборів – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків (підпункт 4 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Кодексу).

Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатися з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).