Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.02.2018 р. № 702/6/99-99-12-03-03-15/ІПК

Державна фіскальна служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула лист [...] про надання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування норм податкового законодавства щодо щодо оподаткування акцизним податком операцій з експорту підакцизних товарів, митна вартість яких не перевищує 150 евро.

Щодо віднесення операцій з вивезення (експорту) підакцизних товарів, митна вартість яких не перевищує 150 євро до таких, які не оподатковуються акцизним податком

Відповідно до п.п. 213.2.1 п. 213.2 ст. 213 Податкового кодексу операції з вивезення (експорту) підакцизних товарів (продукції) платником податку за межі митної території України не підлягають оподаткуванню акцизним податком.

Товари (продукція) вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною декларацією, у тому числі якщо відвантаження відбулося у звітному періоді, а вивезення (експортування) - у наступному звітному періоді і на дату подання декларації з акцизного податку за звітний місяць наявна така митна декларація.

Таким чином, операції з вивезення (експорту) платником податку підакцизних товарів (продукції), митна вартість яких не перевищує суму, еквівалентну 150 євро, за межі митної території України, не підлягають оподаткуванню акцизним податком.
Щодо підтвердження експорту підакцизних товарів, митна вартість яких не перевищує суму, еквівалентну 150 євро, що пересилаються через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях

Статтею 82 Митного кодексу України (далі - Митний кодекс) встановлено, що експорт (остаточне вивезення) - це митний режим, відповідно до якого українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов’язань щодо їх зворотного ввезення.

Згідно з частиною першою статті 84 Митного кодексу товари, поміщені у митний режим експорту, втрачають статус українських товарів з моменту їх фактичного вивезення за межі митної території України.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Митного кодексу визначено, що ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов’язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку.

Пунктом 30 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року №450 зі змінами (далі-Положення), встановлено, що вивезення товарів за межі митної території України у разі поміщення товарів у митний режим експорту підтверджується митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, чи додатковою декларацією, а також повідомленням про фактичне вивезення товарів за межі митної території України.

Повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України містить відомості про кількість та номери у митній декларації товарів, вивезених за межі митної території України, дату їх фактичного вивезення, а у разі митного оформлення товарів за електронною митною декларацією - також відомості про номер митної декларації.

Відповідно до п.п. 213.2.1 п. 213.2 ст. 213 Податкового кодексу товари (продукція) вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною декларацією, у тому числі, якщо відвантаження відбулося у звітному періоді, а вивезення (експортування) - у наступному звітному періоді і на дату подання декларації з акцизного податку за звітний місяць наявна така митна декларація.

Таким чином, законодавством України з питань державної митної справи передбачено підтвердження відомостей про вивезення товарів за межі митної території України виключно з використанням митної декларації.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.