X

Ви можете залишити відгук про цей документ.

Залишилось символів: 200
Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У М.КИЄВI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 29.05.2025 р. № 2950/ІПК/26-15-04-01-06

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

 

 

Головне  управління  ДПС у м. Києві  за результатами розгляду звернення Товариства щодо податку на додану вартість (далі – ПДВ)  та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні та доданих до нього документів, між Товариством та постачальником укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу товарів.

Умовами додаткової угоди передбачено, що за досягнення Товариством певних економічних показників, які стимулюють товарообіг продукції постачальника, постачальник сплачує Товариству винагороду у розмірі 5 відсотків від вартості поставленого товару, яка не є послугою. Оплата здійснюється до 25 числа місяця, наступного за звітним, у безготівковій формі, у національній валюті - гривні, шляхом перерахування коштів на рахунок Товариства.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань: 

1) чи є об’єктом оподаткування ПДВ отримана від постачальника винагорода?;

2) якщо отримана від постачальника винагорода є об’єктом оподаткування ПДВ, то яку номенклатуру товарів/послуг та який код                    УКТ ЗЕД необхідно зазначити у податковій накладній?;

3) якщо отримана від постачальника винагорода є об’єктом оподаткування ПДВ, то  чи має право постачальник на податковий кредит по такої податкової накладної?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V, підрозділами 2 та 10 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

Під постачанням товарів слід розуміти будь-яку передачу права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Одним із методів, які використовуються постачальниками для просування товарів на ринку, є сплата мотиваційних та стимулюючих виплат (премій, бонусів, інших заохочень) на користь третіх осіб (організацій, які придбавають товари у постачальника та здійснюють їх збут (дилери, дистриб'ютори)), які є винагородою за досягнення певних економічних показників та сприяють пожвавленню збуту товарів постачальника.

Підпунктом 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ визначено, що маркетингові послуги (маркетинг) – послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.

Пунктами 201.1 та 201.10 статті 201 розділу V ПКУ визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений ПКУ термін.

Перелік обов’язкових реквізитів, які зазначаються у податковій накладній, визначено у підпунктах «а» − «л» пункту 201.1 статті 201 розділу V ПКУ, зокрема, такими реквізитами є:

опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг (реквізит має відповідати формулюванню у первинних документах, якими супроводжується постачання таких товарів/послуг);

код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг − код послуги згідно з ДКПП; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з  УКТ ЗЕД або код послуги згідно з ДКПП неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 розділу V ПКУ).

Пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПКУ передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи, ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПКУ податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ГУ ДПС у м. Києві повідомляє.

 

Щодо питання 1

Якщо мотиваційні та стимулюючі виплати (премії, бонуси, інші заохочення), які сплачуються постачальником на користь покупця  за досягнення певних економічних показників, спрямовуються на стимулювання збуту продукції, такі виплати визначаються як оплата маркетингових послуг.

Отже, при наданні постачальником винагороди покупцю у зв'язку з досягненням певних обсягів постачання товарів, придбаних у такого постачальника, об'єктом оподаткування ПДВ є маркетингові послуги, які надаються покупцем, а мотиваційні та стимулюючі виплати, в свою чергу, є компенсацією вартості таких послуг.

Отже, Товариство при отриманні від постачальника грошової винагороди  зобов’язаний визначити податкові зобов’язання з ПДВ виходячи з суми отриманої винагороди, скласти податкову накладну і зареєструвати її в ЄРПН.

 

Щодо питання 2

Пунктом 44.1 статті 44 розділу ІІ ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За операцією, яка підлягає оподаткуванню ПДВ, податкова накладна складається із нарахуванням ПДВ за відповідною ставкою. У податковій накладній має зазначатися номенклатура товарів/послуг, що відповідає найменуванню товару/послуги, яка надається Товариством та зазначена у відповідних первинних (бухгалтерських) документах, складених за такою операцією.

Відповідно до норм чинного законодавства (стаття 36 ПКУ) платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Питання класифікації (визначення відповідних кодів) товарів згідно з УКТ ЗЕД чи послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (далі – ДКПП) не належить до компетенції ГУ ДПС у м. Києві.

Водночас, якщо платник ПДВ здійснює операцію з постачання товару, місце постачання якого розташоване на митній території України, і код такого товару відсутній в УКТ ЗЕД, то при складанні податкової накладної за вказаною операцією платник ПДВ може використати умовні коди товарів, оприлюднені на офіційному вебпорталі ДПС.

Якщо платник ПДВ здійснює операцію з постачання послуги, місце постачання якої розташоване на митній території України, і для такої послуги в ДКПП безпосередньо не визначено окремого коду, то при складанні податкової накладної за вказаною операцією платник ПДВ може використати коди послуг, наявні у секції «Послуги інші» ДКПП.

Також для визначення належності послуг, що надаються платником податку, до тієї чи іншої категорії послуг, зокрема, з метою зазначення коду послуги згідно з ДКПП у податковій накладній, ГУ ДПС у м. Києві рекомендує звернутися до ДП «Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем» (розробник ДКПП) за адресою: 79008, м. Львів, вул. Кривоноса, 6.

 

Щодо питання 3

Загальне правило формування податкового кредиту передбачає віднесення особою, яка здійснює придбання товарів/послуг, до складу податкового кредиту усіх сум ПДВ, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів/послуг у особи, яка здійснює таке постачання – платника ПДВ.

Отже, суми ПДВ, нараховані (сплачені) платником податку у зв’язку з придбанням товарів/послуг відносяться до складу податкового кредиту за умови наявності відповідного документального підтвердження (податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, митних декларацій (тимчасових, додаткових та інших видів митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), інших документів, передбачених пунктом 201.11 статті 201 розділу V ПКУ).

Водночас будь-який платник податку (у тому числі постачальник), у разі виникнення необхідності має право звернутися до контролюючого органу для отримання індивідуальної податкової консультації із відповідним зверненням, оформленим відповідно до вимог пункту 52.1 статті 52 ПКУ.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу II ПКУ).