Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 30.05.2025 р. № 2998/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення акціонерного товариства (далі – Товариство) щодо практичного застосування окремих норм законодавства стосовно обігу та зберігання пального, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні Товариство зазначає, що основним видом діяльності є оптова  торгівля пальним. У Товариства наявна ліцензія на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі пальним (далі – Ліцензія).

Товариство зареєстроване платником  акцизного податку, має стаціонарні акцизні склади, на які отримані ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки. Також Товариство має ліцензію на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі пальним.

 На балансі Товариства є спеціальний транспорт, для забезпечення роботи якого Товариство планує використовувати власний паливозаправник (бензовоз), в якому буде перевозитися пальне до місць виконання робіт на віддалених орендованих об’єктах.

Враховуючи зазначене Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. За яких обставин паливозаправник (бензовоз), який використовується виключно для заправки власного спецтранспорту Товариства у місці його дислокації поза місцезнаходженням акцизних складів Товариства, буде вважатись таким, що використовується для зберігання пального для потреб власного споживання, у зв’язку з чим набуватиме статусу акцизного складу пересувного згідно з пунктом «б» абзацу другого підпункту 14.1.6¹ пункту 14.1 статті 14 Кодексу (відповідь прошу надати із зазначенням міри та кількості за кожним критерієм, наприклад, конкретний час знаходження палива в цистерні бензовозу та/або обсяг залишку протягом певного часу , час перебування палива в цистерні бензовоза), а також чи буде паливозаправник (бензовоз), в описаній у цьому зверненні ситуації, мати статус акцизного складу пересувного, на інших обставинах, відмінних від зберігання?
2. Чи вважатимуться операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з акцизного складу Товариства на бензовоз Товариства, в описаній у цьому зверненні ситуації, реалізацією пального у розумінні підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу?
3. Якщо відповідь на питання 2 «так» і паливозаправник (бензовоз) в описаній у цьому зверненні ситуації буде мати статус акцизного складу пересувного, то чи повинно Товариство при відвантаженні палива зі стаціонарного акцизного складу на бензовоз складати акцизну накладну по руху пального у двох примірниках та чи відповідатиме така процедура умовам ліцензії зазначеного складу, яка отримана виключно на право зберігання пального для потреб власного споживання?
4. Коли та в які терміни потрібно складати акцизну накладну на власне споживання з акцизного складу пересувного при заправці власного спецтранспорту на віддалених орендованих об’єктах? 
5. Чи буде пальне вважатись таким, що зберігається на території орендованих об’єктів, якщо таке пальне перебуватиме на їх території в паливоцистерні бензовозу на кінець доби та/або у ємностях об’ємом більше 60 літрів після його зливу з бензовоза?
6. Через який проміжок часу після зливу залишків пального з бензовозу (після заправки спецтранспорту) в ємності таке пальне буде вважатись таким, що знаходиться на зберіганні та чи повинне Товариство отримувати ліцензію на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки за місцем розташування орендованих об’єктів нерухомості, де працює спецтехніка Товариства, з урахуванням обставин та інформації, зазначеній ц цьому зверненні?

Щодо питань 1, 5, 6

У п. п. 14.1.141¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що пальне – нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у п. п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 14.1.6¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу акцизний склад пересувний – транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне на митній території України.

Згідно з п. п. 14.1.6¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу не є акцизним складом пересувним транспортний засіб, що використовується суб'єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального, що реалізується (крім пального, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом «а» пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального на митній території України;

в) ввезення пального на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Згідно з п. п. 14.1.2241 п.14.1 ст. 14 Кодексу розпорядник акцизного складу пересувного – суб’єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб:

реалізує або зберігає пальне;

ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Отже,  транспортний засіб Товариства набуває статусу акцизного складу пересувного у разі  його використання, зокрема, для переміщення та зберігання пального  на митній території України протягом будь-якого часу в будь-якій кількості.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі, зокрема, пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України визначає Закон України від 18 червня 2024 року № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817).

Частиною першою ст. 1 Закону № 3817  визначено, що:

зберігання пального – надання послуг та/або діяльність, пов'язана із здійсненням операцій приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного чи отриманого від інших осіб) (п. 32 частини першої ст. 1 Закону № 3817);

місце зберігання пального – об'єкт нерухомого майна, відмінний від земельної ділянки, або єдиний (цілісний) майновий комплекс, на території якого здійснюється приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного або отриманого від інших осіб), який належить

суб'єкту господарювання на праві власності або користування (п. 48 частини першої ст. 1 Закону № 3817);

місце зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або резервуари, ємності, та/або тара (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони) кожна об’ємом до 60 літрів включно), які належать суб’єкту господарювання на праві власності або користування і призначені для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки таким суб’єктом господарювання (п. 49 частини першої ст. 1 Закону № 3817).

Відповідно до частини другої ст. 1 Закону № 3817 термін «пальне» вживається у значенні, наведеному у Кодексі.

Основні вимоги до зберігання пального передбачено ст. 28 Закону № 3817.

Згідно з частиною першою ст. 28 Закону № 3817 зберігання пального здійснюється суб'єктами господарювання за наявності ліцензії на право зберігання пального або на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.

Відповідно до частини другої ст. 28 Закону № 3817 суб'єкти господарювання отримують ліцензію на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки на кожне місце зберігання пального.

Частиною четвертою ст. 28 Закону № 3817 ліцензія на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

1) підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

2) підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

3) суб’єктами господарювання для зберігання пального для власних виробничо-технологічних потреб, яке використовується виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і не реалізується в місцях оптової або роздрібної торгівлі.

Суб’єкти господарювання здійснюють зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки у споживчій тарі кожна об’ємом до 60 літрів включно без отримання ліцензії на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки (частина п’ята ст. 28  Закону № 3817).

Отже, якщо транспортний засіб використовується для переміщення пального та для його зберігання певний час у певному місці, де наявні об’єкти оподаткування (в т. ч. орендовані об’єкти), у Товариства виникає обов’язок отримувати ліцензію на право зберігання пального на таке місце зберігання.

Пальне, яке знаходиться на території орендованих об’єктів у ємностях, у т.ч. у ємностях більше 60 л після зливу пального з бензовозу, вважається таким, що зберігається на територіях таких об’єктів.

Здійснення діяльності зі зберігання пального потребує отримання суб’єктом господарювання відповідної ліцензії, крім випадків, передбачених ст. 28                Закону № 3817, коли така ліцензія не отримується.

Законом № 3817 не визначено показники щодо обсягу пального (залишків пального), який може знаходитися в цистерні паливозаправника, щодо термінів  перебування пального в такій цистерні.

Водночас, згідно із п. п. 230.1.5 п. 230.1 ст. 230 Кодексу транспортні засоби, що набули статусу акцизних складів пересувних, а також транспортні засоби, що використовуються суб'єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу, для переміщення на митній території України власного пального для потреб власного споживання чи промислової переробки, повинні обліковуватися в Переліку транспортних засобів, що переміщують пальне, створення та ведення якого забезпечується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Включення/виключення транспортних засобів до/з Переліку транспортних засобів, що переміщують пальне, здійснюється автоматично на підставі даних акцизних накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних, або на підставі заявок на переміщення пального транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними, із зазначенням періоду переміщення такого пального, або на підставі митних декларацій при переміщенні пального митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом «а» пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України.

Відповідно до п. п. 230.1.5 п. 230.1 ст. 230 Кодексу забороняється переміщення пального транспортними засобами, що не зазначені в акцизних накладних, зареєстрованих у Єдиному реєстрі акцизних накладних, складених на операції, при здійсненні яких переміщується пальне у таких транспортних засобах, а також не зазначені у заявках на переміщення пального або транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними, які надіслані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Відповідно до п. 228.3 ст. 228 Кодексу, у разі виявлення фактів переміщення та/або зберігання пального з використанням транспортних засобів, що не зазначені в акцизних накладних, зареєстрованих у Єдиному реєстрі акцизних накладних, складених на операції, при здійсненні яких переміщується та/або зберігається пальне у таких транспортних засобах, або в заявках на переміщення пального транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними, або в митних деклараціях при переміщенні пального митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом «а» пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України, а також фактів реалізації пального з таких транспортних засобів відповідні контролюючі органи тимчасово (до винесення рішення суду) вилучають таке пальне та транспортні засоби з вільного обігу та подають відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію).

Щодо питань 2, 3

Згідно з п. п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу реалізація, зокрема, пального для цілей розділу VI цього Кодексу – будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

при використанні пального суб'єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб'єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Отже, операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з  акцизного складу Товариства на акцизний склад пересувний у розумінні                            п. п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу є операціями з реалізації пального.

Вимоги до складання акцизної накладної визначено ст. 231 Кодексу.

Згідно з п. 231.3 ст. 231 Кодексу акцизна накладна складається платником податку в день ввезення на митну територію України пального чи в день реалізації пального при кожній повній або частковій операції з реалізації пального.

Відповідно до п. 231.3 ст.231 Кодексу особа, яка реалізує пальне, зобов’язана скласти акцизну накладну в двох примірниках у разі реалізації пального, зокрема, з акцизного складу до акцизного складу пересувного.

Особа, яка склала акцизну накладну в двох примірниках, зобов’язана зареєструвати перший примірник такої акцизної накладної в Єдиному реєстрі акцизних накладних (далі – ЄРАН), а другий примірник такої акцизної накладної в день її складання надіслати розпоряднику акцизного складу - отримувачу пального.

Розпорядник акцизного складу/розпорядник акцизного складу пересувного - отримувач пального зобов’язаний зареєструвати другий примірник такої акцизної накладної в ЄРАН після реєстрації першого примірника такої акцизної накладної в ЄРАН та отримання пального на акцизний склад/акцизний склад пересувний.

Отже, у разі реалізації суб’єктом господарювання пального з акцизного складу на акцизний склад пересувний такого суб’єкта, ним складається акцизна накладна у двох примірниках. Такий суб’єкт господарювання повинен зареєструвати в ЄРАН перший і другий примірник акцизної накладної.

Зазначена операція відповідає умовам отриманої ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки у випадку, якщо пальне, яке отримано на акцизний склад пересувний Товариства, надалі буде використовуватися Товариством виключно для власного споживання.

Пунктом 231.6 ст. 231 Кодексу визначено, що реєстрація в Єдиному реєстрі акцизних накладних здійснюється, зокрема:

першого примірника акцизної накладної при реалізації пального з акцизного складу - у день складання такої акцизної накладної, але не пізніше здійснення операції з реалізації пального з акцизного складу;

першого примірника акцизної накладної при реалізації пального з акцизного складу пересувного, зокрема, до паливного баку транспортного засобу, обладнання або пристрою, - протягом трьох календарних днів з дня фактичного отримання пального;

першого примірника зведеної акцизної накладної - не пізніше 15 календарних днів з дня їх складання;

другого примірника акцизної накладної - після фактичного отримання пального на акцизний склад/акцизний склад пересувний, але не пізніше трьох календарних днів, наступних за днем отримання пального на акцизний склад/акцизний склад пересувний розпорядником акцизного складу/акцизного складу пересувного - отримувачем пального.

Щодо питання  4

Відповідно до п. 213.1 ст. 231 Кодексу  платник податку при реалізації, зокрема,  пального зобов’язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати таку акцизну накладну в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Згідно з п. 231.3 ст. 231 Кодексу акцизна накладна складається платником податку, який реалізує пальне, в день реалізації пального при кожній повній або частковій операції з реалізації пального.

Відповідно до п. 231.3 ст. 231 Кодексу зведена акцизна накладна може бути складена за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД та окремо за кожним акцизним складом/акцизним складом пересувним особою, яка реалізує пальне, не пізніше останнього дня звітного місяця на загальний обсяг пального, реалізованого у паливний бак транспортного засобу або в тару споживача через паливороздавальні або оливороздавальні колонки з акцизного складу, який є місцем роздрібної торгівлі, на яке отримана відповідна ліцензія, якщо акцизні накладні не були складені на ці операції, або використаного для власного споживання чи промислової переробки протягом звітного місяця, або втраченого у межах та/або понад встановлені норми втрат, зіпсованого, знищеного, у тому числі внаслідок аварії, пожежі, повені, інших форс-мажорних обставин чи з інших причин, пов’язаних з природним результатом, а також внаслідок випаровування у процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування протягом звітного місяця.

Акцизну накладну в одному примірнику зобов’язана скласти особа, яка реалізує пальне, зокрема, з акцизного складу пересувного для власного споживання чи промислової переробки. Така особа зобов’язана зареєструвати акцизну накладну в ЄРАН.

Отже, при заправленні пального з акцизного складу пересувного в паливний бак транспортного засобу для власного споживання, Товариство може складати та реєструвати зведені акцизні накладні на обсяг пального, що не перевищує обсяг, який за даними СЕА РПСЕ обліковується в такому акцизному складі пересувному, та який не може перевищувати його місткість.

Водночас, Кодекс не позбавляє платника акцизного податку права складати зведену акцизну накладну на обсяги пального звітного місяця протягом меншого періоду.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).