Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.06.2025 р. № 3014/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (…) щодо практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та в межах компетенції повідомляє наступне.

Платник податків у своєму звернені повідомив, що зареєстрований фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку другої групи, здійснює діяльність з надання всіх видів стоматологічних послуг (в т. ч. послуг ортодонтії, ортопедії та хірургії) та роздрібну торгівлю косметичними товарами (засобами гігієни для ротової порожнини, як то зубні пасти, ополіскувачі). Під час надання зазначених послуг використовуються лікарські засоби та/або вироби медичного призначення (як наприклад: імпланти, коронки тощо).

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи зобов’язана фізична особа – підприємець – платник єдиного податку другої групи, який надає стоматологічні послуги, вести облік товарних запасів лікарських засобів та/або виробів медичного призначення, які використовуються (споживаються) під час надання таких стоматологічних послуг?

2. Чи зобов’язана фізична особа – підприємець – платник єдиного податку другої групи, який надає стоматологічні послуги, мати та зберігати документи, що підтверджують витрати на придбання лікарських засобів та/або виробів медичного призначення, які використовуються (споживаються) під час надання таких стоматологічних послуг?

3. Чи зобов’язана фізична особа – підприємець – платник єдиного податку другої групи вести облік товарних запасів (та мати документи, що підтверджують витрати на придбання у випадку продажу косметичних товарів, які не включені до переліку лікарських засобів та/або виробів медичного призначення?

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Згідно з п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Пунктом 292.6 ст. 292 Кодексу встановлено, що датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до
ст. 296 Кодексу (п. 292.13 ст. 292 Кодексу).

Згідно з п. 296.1 ст. 296 Кодексу фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Щодо питання першого

Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб – підприємців,
у тому числі платників єдиного податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496 (далі – Порядок № 496)  визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб – підприємців, у тому числі платників єдиного податку, які відповідно до Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) зобов’язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об’єкті) такої фізичної особи – підприємця.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону № 265 суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі
(із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов’язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб – підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб’єкт господарювання зобов’язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але
не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб’єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об’єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб – підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Облік товарних запасів здійснюється фізичною особою – підприємцем шляхом постійного внесення до Форми ведення обліку товарних запасів (далі – Форма обліку) інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід’ємною частиною такого обліку (п. 1 розділу II Порядку № 496).

Медична послуга – послідовно визначені дії або комплекс дій суб’єкта господарювання у сфері охорони здоров’я, що мають свою вартість і які, як правило, включають в себе консультацію лікаря, обстеження, діагностику, лікування, хірургічну процедуру, реабілітацію, профілактичні заходи та інші медичні дії, що зазвичай передбачають використання лікарських засобів та/або виробів медичного призначення в єдиному циклі.

За своєю природою медична послуга має самостійне значення, має бути ретельно спланована як за обсягом дій, так і за пов’язаним із ними витрачанням лікарських засобів та виробів медичного призначення що передбачені медико-технологічною документацією.

Враховуючи викладене, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку другої групи, який здійснює діяльність виключно з надання стоматологічних послуг, не зобов’язаний вести облік товарних запасів.

Разом з тим при продажу лікарських засобів та/або виробів медичного призначення, окремо від надання стоматологічних послуг, облік товарних запасів здійснюється фізичними особами – підприємцями, у тому числі платниками єдиного податку другої групи, відповідно до вимог Порядку № 496.

Щодо питання другого

Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Разом з тим, облік доходів і витрат у довільній формі (в паперовому вигляді (зошиті, журналі тощо), в електронному вигляді (в електронній таблиці у файлі Excel, Word тощо) чи через електронний кабінет) не скасовують обов'язку дотримуватися платниками єдиного податку першої – третьої груп вимог заповнювати податкову декларацію платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця на підставі первинних документів у відповідності до норм п. 44.1                 ст. 44 Кодексу, які мають право вивчати та перевіряти контролюючі органи під час проведення перевірок згідно з п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Кодексу.

Для цілей оподаткування відповідно до абзацу першого п. 44.1 ст. 44 Кодексу платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п.п. 44.1 ст. 44 Кодексу (абзац другий п. 44.1
ст. 44 Кодексу).

Таким чином, положеннями глави 1 розділу XIV Кодексу визначено виключний обов’язок фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку другої групи щодо ведення обліку доходів, а отже обов’язку стосовно ведення витрат у такого платника єдиного податку не виникає. Тобто платник єдиного податку має право не здійснювати збереження документів, які підтверджують його витрати на придбання товарів.

Додатково повідомляємо, що необхідність мати документи, які підтверджують походження товару визначено не лише податковим законодавством.

Щодо питання третього

Відповідно до Закону України від 4 квітня 1996 року № 123/96-ВР «Про лікарські засоби» (далі – Закон № 123):

лікарський засіб – будь-яка речовина або комбінація речовин (одного або декількох активних фармацевтичних інгрідієнтів (далі – АФІ) та допоміжних речовин), що має властивості та призначена для лікування або профілактики захворювань у людей, чи будь-яка речовина або комбінація речовин (одного або декількох АФІ та допоміжних речовин), яка може бути призначена для запобігання вагітності, відновлення, корекції чи зміни фізіологічних функцій у людини шляхом здійснення фармакологічної, імунологічної або метаболічної дії або для встановлення медичного діагнозу.

До лікарських засобів належать, зокрема, лікарські косметичні засоби.

Лікарські засоби можуть використовуватися в Україні лише після державної реєстрації.

Відповідно до Технічного регламенту на косметичну продукцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2021 року
№ 65:

косметична продукція – це будь-яка речовина або суміш, призначена для нанесення на різні зовнішні ділянки тіла людини (епідерміс, волосся, нігті, губи, зовнішні статеві органи), зуби, слизову оболонку ротової порожнини виключно або переважно з метою їх очищення, ароматизування, зміни зовнішнього вигляду, захисту, збереження у задовільному стані або коригування запаху тіла.

Тобто вироби, що позиціонуються як продукція, якій характерні фармакологічні, імунологічні або метаболічні властивості, підпадають під дію Закону № 123 і повинні бути внесені до Державного реєстру лікарських засобів України.

Косметична продукція не може мати лікувальної або профілактичної функції.

Враховуючи викладене, у разі якщо косметичні товари не включено до Державного реєстру лікарських засобів України, то фізична особа – підприємець не зобов’язаний мати первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів відповідно до вимог Порядку № 496.

Водночас у разі реалізації одночасно як косметичних товарів, так і товарів, зазначених у п. 12 ст. 3 Закону № 265 на фізичну особу – підприємця поширюються вимоги Порядку № 496 щодо ведення обліку товарних запасів
на загальних підставах стосовно всіх видів та категорій товарів на підставі первинних документів.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

____________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.