Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 03.06.2025 р. № 3053/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ТОВ «» (далі – ТОВ) щодо подання річної фінансової звітності, аудиторського висновку фінансовою установою, у якої анульовано ліцензію та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, ТОВ з 2017 року здійснювало свою діяльність як фінансова установа. В червні 2024 року за рішенням учасника ТОВ подана заява про анулювання ліцензії на вид діяльності з надання фінансових послуг. Рішенням Національного банку України від 19.07.2024 року задоволено заяву ТОВ та анульовано ліцензію.

Починаючи з 19.07.2024 ТОВ не є фінансовою компанією та суб’єктом на якого розповсюджується дія законодавства про фінансові послуги. Як зазначає платник законодавство не відокремлює ситуацію при якій фінансова компанія припинила свій статус в середині звітного періоду.

ТОВ просить надати індивідуальну податкову консультацію з такого питання:

чи розповсюджуються приписи та обов’язок щодо подання фінансової звітності, аудиторського висновку та звіту про надання впевненості щодо річних звітних даних за 2024 рік на ТОВ, якому 19.07.2024 року анульовано ліцензію на діяльність фінансової компанії?

 

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Згідно з п. 46.2 ст. 46 Кодексу фінансова звітність або звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати) є додатком до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств та її невід’ємною частиною.

Платник податку на прибуток (крім платників податку на прибуток, які відповідно до Закону від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон) зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом) подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог ст. 137 Кодексу.

Платники податку на прибуток, які відповідно до Закону зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, подають контролюючому органу річну фінансову звітність, яка підлягає оприлюдненню разом з аудиторським звітом у строк не пізніше 10 червня року, наступного за звітним. У разі неподання (несвоєчасного подання) річної фінансової звітності, яка підлягає оприлюдненню разом з аудиторським звітом, застосовується відповідальність, передбачена
п. 120.1 ст. 120 Кодексу, для подання податкових декларацій (розрахунків).

Законом визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.   

Згідно зі ст. 8 Закону бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Ст. 14 Закону встановлено, що підприємства зобов’язані подавати фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено Законом. Органам державної влади та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно до законодавства.

Частиною третьою ст. 14 Закону визначено перелік підприємств, які зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським висновком.

Зокрема, інші фінансові установи, що належать до мікропідприємств та малих підприємств, зобов’язані не пізніше ніж до 1 червня року, що настає за звітним періодом, оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з відповідними аудиторськими звітами, звітом про управління, консолідованим звітом про управління на своїй веб-сторінці або своєму веб-сайті (у повному обсязі).

При визначенні категорії підприємства, яке зобов’язане подати  фінансову звітність разом з аудиторським висновком, слід враховувати критерії, встановлені  частиною другою ст. 2 Закону.

З урахуванням зазначеного всі юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми господарювання і форми власності зобов’язані складати та подавати фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать. Втрата ліцензії  не звільняє юридичну особу від обов’язків, пов’язаних з веденням бухгалтерського обліку та поданням фінансової звітності.

Водночас відповідно до частини другої ст. 6 Закону регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Тому з питання подання фінансової звітності, аудиторського висновку та звіту про надання впевненості доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).