Індивідуальна податкова консультація
Державна податкова служба України розглянула звернення щодо відображення помилково складеної податкової накладної у податковій звітності з податку на додану вартість та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
Як зазначено у зверненні, Товариством помилково було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) податкову накладну без факту здійснення господарської операції, до якої датою виявлення помилки складено та зареєстровано в ЄРПН розрахунок коригування кількісних і вартісних показників. Такі документи складено в різних звітних (податкових) періодах, що призвело до проведення в системі електронного адміністрування податку на додану вартість операції з перевищення показників податкової звітності з податку на додану вартість над даними в ЄРПН (∑Перевищ).
Враховуючи зазначене Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань 1–3: чи підлягають відображенню такі помилково складені податкова накладна та розрахунок коригування до неї в податковій звітності з податку на додану вартість, у тому числі з метою усунення в системі електронного адміністрування податку на додану вартість показника перевищення (∑Перевищ)?
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).
Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які визначені Кодексом.
У пункті 44.1 статті 44 розділу І Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені в абзаці першому пункту 44.1 статті 44 розділу І Кодексу.
Правові основи оподаткування податком на додану вартість встановлено розділом V, підрозділами 2, 10 розділу ХХ Кодексу та міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів / послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V Кодексу розташоване на митній території України, у тому числі операції з безоплатної передачі товару.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V Кодексу датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів / послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця / замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів / послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, ‒ дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів / послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку ‒ дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої ‒ дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів ‒ дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг ‒ дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами, незалежно від дати накладення електронного підпису.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 розділу V Кодексу на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», зі змінами, та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений Кодексом термін.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (далі – Порядок № 21), до податкової декларації з податку на додану вартість вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку.
Платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає в податковій звітності з податку на додану вартість. Дані, наведені в податковій звітності з податку на додану вартість, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункту 6 розділу ІІІ Порядку № 21).
Правові основи функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість регулюються статтею 2001 розділу V, пунктами 33, 34 і 341 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу та регламентуються Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість», зі змінами (далі – Порядок № 569).
Платники податку на додану вартість мають право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН на суму, обчислену за формулою, встановленою пунктом 2001.3 статті 2001 розділу V Кодексу та пунктом 9 Порядку № 569 (далі – реєстраційна сума).
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН – це обов’язок платників податків, який є невід’ємною частиною процесу функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість та покладений в основу формули для розрахунку реєстраційної суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН.
Величина кожного із показників, що є складовими формули, за якою здійснюється обрахунок реєстраційної суми, формується автоматично та змінюється у міру надходження до системи електронного адміністрування податку на додану вартість інформації, зокрема, щодо зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних та/або розрахунків коригування до них, митних декларацій та аркушів коригування до них, додаткових декларацій, зарахованих на рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ коштів, поданої податкової звітності з податку на додану вартість та іншої інформації, визначеної пунктом 2001.3 статті 2001 розділу V Кодексу, яка впливає на показники складової формули.
Однією із складових зазначеної формули є загальна сума перевищення податкових зобов’язань, зазначених платником у поданих податкових деклараціях з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків до них, над сумою податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН (∑Перевищ).
Показник ∑Перевищ розраховується щоразу після прийняття звітності від платника податку, реєстрації в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування та при обрахунку позитивного значення вказаного показника на таке значення зменшується реєстраційна сума такого платника податку.
Загальна сума перевищення (∑Перевищ) визначається за кожний звітний (податковий) період наростаючим підсумком (пункт 9 Порядку № 569).
Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм Кодексу та інших нормативно-правових актів зазначених вище, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.
Щодо питань 1–3
У податковій звітності з податку на додану вартість платником податку зазначаються дані, вказані в складених на підставі первинних документів податкових накладних / розрахунках коригування.
Таким чином, у разі складання податкової накладної без факту здійснення господарської операції та її реєстрації в ЄРПН платник податку відповідно до пункту 192.1 статті 192 розділу V Кодексу з метою виправлення помилок, допущених при складанні такої податкової накладної, може скласти розрахунок коригування до неї, який підлягає реєстрації в ЄРПН.
Обсяги постачання товарів / послуг та сума податку на додану вартість, вказані в такій податковій накладній (не підтвердженій первинними документами) і розрахунку коригування до неї, не підлягають відображенню в податковій звітності з податку на додану вартість.
Водночас суми податку на додану вартість, зазначені у податковій накладній, складеній без факту здійснення господарської операції, та розрахунку коригування до неї, при їх реєстрації в ЄРПН, враховуються при обчисленні показника ∑Перевищ за відповідні звітні (податкові) періоди, що призводить до зменшення реєстраційної суми платника податку на позитивне значення такого показника.
Для забезпечення правильності ведення податкового обліку та уникнення непорозумінь в частині розрахунку показника ∑Перевищ платникам податків необхідно чітко дотримуватись норм чинного законодавства з питань оподаткування та правил ведення бухгалтерського обліку, у тому числі при складанні та реєстрації в ЄРПН податкових накладних.
Крім того інформуємо, що згідно з підпунктом 14.1.1721 пункту 14.1
статті 14 розділу І Кодексу індивідуальна податкова консультація – це роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій. Відповідно питання щодо оцінки виконання контролюючим органом вимог податкового законодавства не може бути предметом розгляду індивідуальної податкової консультації.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2025 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |