Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 23.02.2018 р. № 748/М/99-99-13-03-01-14/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), розглянула звернення, яке надіслане листом ГУ ДФС у Волинській області, і надає індивідуальну податкову консультацію щодо нарахування податкових зобов’язань із земельного податку фізичній особі -власнику земельної ділянки.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗКУ), а справляння плати за землю - ПКУ.
Статтею 206 ЗКУ визначено, що використання землі в Україні є платним.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПКУ плата за землю - це обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі. Об’єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, земельні частки (паї), які перебувають у власності (статті 269,270 ПКУ).

Відповідно до статті 81 ЗКУ громадяни Уіфаїни набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з пунктом 286.1 статті 286 ПКУ підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру.
Відповідно до пункту 287.2 статті 287 ПКУ облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня.

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 ПКУ (пункт 286.5 статті 286 ПКУ).

Слід зазначити, що на підставі вимог пункту 16.1 статті 16, абзацу четвертого пункту 63.3 статті 63 ПКУ платник податків зобов’язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за місцем знаходження земельних ділянок в порядку, встановленому законодавством України.

Водночас абзацом п’ятим пункту 286.5 статті 286 ПКУ передбачено, що платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних щодо, зокрема, розміру площі земельної ділянки, що перебуває у власності та/або користуванні платника податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку тощо.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно фізична особа - заявник має у власності земельну ділянку. Цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель та споруд м’ясопереробного цеху.

Враховуючи викладене, контролюючий орган проводить нарахування податкового зобов’язання із земельного податку фізичній особі - власнику земельної ділянки за місцем знаходження такої ділянки і надсилає (вручає) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою чинним законодавством.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.