X

Ви можете залишити відгук про цей документ.

Залишилось символів: 200
Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 11.06.2025 р. № 3228/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (…) щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні, платник податків зазначив, що Товариство уклало Договір добровільного медичного страхування працівників зі страховою компанією (далі – Договір).

Договір передбачає страхову виплату, що здійснюється виключно закладам охорони здоров’я в разі настання страхового випадку, пов’язаного із хворобою застрахованих працівників, строк дії Договору – 1 рік, при достроковому розірванні договору страхові платежі повертаються на поточний рахунок Товариства. Перелік застрахованих осіб (працівників Товариства) зазначено
у додатку до Договору. Страхові платежі сплачуються щоквартально.

Протягом року працівник Товариства звільняється, при цьому строк дії договору не змінюється і не припиняється до завершення мінімального строку дії. Товариство підписує зі Страховою компанією Додаткову угоду про виключення даного працівника з Переліку застрахованих осіб та повернення на поточний рахунок Товариства невикористаної суми страхової премії.

При оподаткуванні податком на доходи фізичних осіб та військовим збором страхових платежів працівника, що звільняється, Товариство застосувало положення  п.п. «в» п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, тобто страхова премія не оподатковується у межах 30 відсотків нарахованої заробітної плати працівнику.

Протягом року Товариство приймає на роботу нового працівника та підписує зі Страховою компанією Додаткову угоду про включення цього працівника до Переліку застрахованих осіб та сплачує за працівника страхову премію.

Платник податку просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

  1. Чи підпадає Договір добровільного медичного страхування під визначення Договору, наведеного у п.п. 14.1.521 п. 14.1 ст. 14 Кодексу,
    у випадку звільнення одного із працівників Товариства?
  2. Чи збільшується фінансовий результат у рядку 4.1.5 Додатку РІ податкової декларації з податку на прибуток відповідно до
    ст. 1231 Кодексу на суму страхової премії звільненого працівника? Чи збільшується фінансовий результат у рядку 4.1.5 Додатку РІ податкової декларації з податку на прибуток відповідно до ст. 1231 Кодексу на суму страхової премії нового працівника?
  3. Чи повинно Товариство при звільнені працівника утримати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми страхових платежів, сплачених за такого працівника?
  4. Чи має право Товариство застосовувати до суми страхових платежів нового працівника 30 відсоткову пільгу, передбачену п.п. «в» п.п. 164.2.16
    п. 164.2 ст. 164 Кодексу?

Щодо питань першого, третього, четвертого

Відповідно до ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов’язаного з об’єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.

Законом України від 18 листопада 2021 року № 1909-IX «Про страхування» (далі – Закон № 1909) передбачено, зокрема, що страхувальник – це особа, яка уклала із страховиком договір страхування або є страхувальником відповідно до законодавства (п. 68 частини першої ст. 1 Закону № 1909).

Застрахована особа – фізична особа, визначена страхувальником у договорі страхування, життя, здоров'я, працездатність та/або пенсійне забезпечення якої є об'єктом страхування за договором страхування (п. 15 частини першої ст. 1 Закону № 1909).

При цьому страхова премія (страховий платіж, страховий внесок) це плата у грошовій формі за страхування, яку страхувальник зобов'язаний сплатити страховику згідно з договором страхування (частина перша ст. 1 Закону № 1909).

Згідно з частиною першою ст. 89 Закону № 1909 страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно до загальних умов страхового продукту, якщо інше не визначено законодавством України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Відповідно до п.п. 14.1.521 п. 14.1 ст. 14 Кодексу договір добровільного медичного страхування – це договір страхування, який передбачає страхову виплату, що здійснюється закладам охорони здоров'я у разі настання страхового випадку, пов'язаного із хворобою застрахованої особи або нещасним випадком. Такий договір має також передбачати мінімальний строк його дії один рік та повернення страхових платежів виключно страхувальнику при достроковому розірванні договору.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 165 Кодексу встановлено виключний перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Підпунктом 1.7 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у
п.п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165 Кодексу, пп. 3 і 4 п. 170.131 ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу
XX «Перехідні положення» Кодексу.

Водночас перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначено п. 164.2
ст. 164 Кодексу, зокрема сума страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) за договорами добровільного медичного страхування сплачена будь-якою особою – резидентом за платника податку чи на його користь, крім сум, що сплачуються роботодавцем – резидентом за свій рахунок за договорами недержавного пенсійного забезпечення платника податку та/або за договорами добровільного медичного страхування в межах 30 відсотків нарахованої заробітної плати такому працівнику (п.п. «в» п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Пунктом 167.1 ст. 167 Кодексу передбачено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику(крім випадків, визначених у пп. 167.2-167.5 ст. 167 Кодексу).

Відповідно до п.п. 1 п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу платниками військового збору є особи, визначені
п. 162.1 ст. 162 Кодексу.

Об’єктом оподаткування військовим збором, для платників, зазначених
у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу
).

Згідно з п.п. 1 п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу ставка військового збору для платників, зазначених
у п.п. 1 п.п. 1.1
п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, становить – 5 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного
п.п. 1 п.п. 1.2
п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету здійснюються у порядку, встановленому у
ст. 168 та п.п. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, поняття якого наведено у п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу, та ставку військового збору, встановлену п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Враховуючи викладене та зважаючи на інформацію, яка наведена у вашому зверненні, Договір, укладений Товариством, передбачає страхову виплату виключно закладам охорони здоров’я в разі настання страхового випадку, пов’язаного із хворобою застрахованих працівників; повернення страхових платежів при достроковому розірванні Договору відбувається Товариству (страхувальнику) та строк дії Договору становить 1 рік, то такий Договір підпадає під визначення договору добровільного медичного страхування, наведеному у п.п. 14.1.521 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

При цьому положення п.п. «в» п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, застосовується до страхових внесків, сплачених за свій рахунок роботодавцем – резидентом за найманих працівників згідно з договором добровільного медичного страхування, який відповідає вимогам, визначеним п.п. 14.1.521
п. 14.1 ст. 14 Кодексу
.

Тобто, якщо строк дії договору добровільного медичного страхування, укладеного між юридичною особою та страховою компанією, не змінюється (строк дії один рік), але зі списку працівників, на яких поширюється зазначений договір, виключаються працівники та на їх місце включаються нові працівники, то такі зміни не впливають на дію вказаного договору, а отже роботодавець має право застосовувати при оподаткуванні доходу у вигляді страхових внесків норм п.п. «в» п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу.  

Щодо питання другого

Коригування, передбачене ст. 1231 Кодексу, застосовується, зокрема до договорів добровільного медичного страхування, якщо такий договір перестав відповідати вимогам, передбаченим п. 14.1.521 п. 14.1 ст. 14 Кодексу,
які передбачають:

при достроковому розірванні договору повернення страхових платежів має здійснюватися виключно страхувальнику;

договір має передбачати мінімальний строк його дії один рік;

страхова виплата, у разі настання страхового випадку, пов’язаного із хворобою застрахованої особи або нещасним випадком, має здійснюватися закладам охорони здоров’я. 

Відповідно до ст. 1231 Кодексу, якщо договір довгострокового страхування життя чи договір страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, договір страхування додаткової пенсії, протягом перших п'яти років його дії розривається з будь-яких причин, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим ст. 1231 Кодексу, до закінчення мінімального строку його дії
або до настання відповідного страхового випадку, встановлених Кодексом та іншим законодавством, в результаті чого відбувається часткова страхова виплата, виплата викупної суми чи повне припинення зобов'язань страховика за таким договором перед таким платником податку або порушуються інші вимоги, встановлені Кодексом до таких договорів, а також вимоги до договорів добровільного медичного страхування, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим ст. 1231 Кодексу, то платник податку –страхувальник, який визнав у бухгалтерському обліку витрати, зобов'язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування звітного періоду на суму таких попередньо сплачених платежів, внесків, премій із нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на кінець звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору або такий договір перестав відповідати вимогам, передбаченим Кодексом.

Податкові зобов’язання страховика у зв'язку з обставинами, зазначеними в абзаці першому цього підпункту, за період до кінця звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору довгострокового страхування життя чи договору страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, договору страхування додаткової пенсії, або такий договір чи договір добровільного медичного страхування перестав відповідати вимогам, передбаченим Кодексом, корегуванню не підлягають.

Штрафні санкції за заниження об'єкта оподаткування з податку на прибуток у випадках, визначених цим підпунктом, як до страховика, так і до платника податку не застосовуються.

Договір довгострокового страхування життя, договір медичного страхування чи договір страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, договір страхування додаткової пенсії, в якому страхувальником є роботодавець, може передбачати:

зміну страхувальника (роботодавця) на нового страхувальника, яким може бути або новий роботодавець, або застрахована особа, у разі звільнення застрахованої особи;

зміну страховика на нового страховика.

При цьому така зміна страхувальника (страховика) повинна підтверджуватися тристоронньою угодою між страхувальником (страховиком), новим страхувальником (страховиком) та страховиком (страхувальником), за умови отримання відповідної згоди від застрахованої особи у порядку, визначеному законодавством та/або договором страхування.

Таким чином, якщо платник податку на прибуток – страхувальник визнав у бухгалтерському обліку витрати за договором добровільного медичного страхування своїх працівників, до якого у подальшому внесені зміни, якими  змінено перелік застрахованих осіб без зміни строку дії такого договору, то у разі дотримання вимог Закону № 1909 та п.п. 14.1.521 п. 14.1 ст. 14 Кодексу внесені зміни не є підставою для визнання такого договору таким, що не відповідає вимогам Кодексу, та за фактом таких змін коригування фінансового результату до оподаткування, передбачене ст. 1231 Кодексу, не застосовується та не нараховується пеня.

Тобто, якщо працівник звільняється, не відпрацювавши рік, при цьому строк дії колективного договору страхування не змінюється (так і залишається один рік), але з переліку застрахованих осіб звільнений працівник виключається (шляхом внесення змін до чинного договору) та додається новий працівник, то такий правочин не вважається порушенням п.п. 14.1.521
п. 14.1 ст. 14 Кодексу
та здійснювати коригування та нараховувати пеню за
ст. 1231 Кодексу не потрібно.

Водночас зазначаємо, що кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин, у тому числі і тих, про які йдеться мова у зверненні, необхідно розглядати з урахуванням договірних умов та обставин здійснення відповідних господарських операцій, у тому числі з детальним вивченням та аналізом первинних документів і матеріалів, оформленням яких супроводжувались такі операції, що дозволяють ідентифікувати фактичну їх сутність.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

______________________________________________________________                                                                                                         _____

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.