Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 23.02.2018 р. № 758/6/99-99-15-02-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо застосування податкової різниці, передбаченої п.п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України у редакції, чинній з 01.01.2018 (далі — Кодекс), та, керуючись ст. 52 Кодексу, повідомляє.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Податкові різниці, що виникають при здійсненні фінансових операцій, на які збільшується фінансовий результат податкового (звітного) періоду визначено п. 140.5 ст.140 Кодексу.

Зокрема, п.п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Кодексу передбачено збільшення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток на суму ЗО відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, зазначених у п. 140.2 та п.п. 140.5.6 п. 140.5 ст. 140 Кодексу, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до ст. 39 Кодексу), придбаних у нерезидентів (у тому числі пов’язаних осіб - нерезидентів), зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до п.п. 39.2.1.2 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу.

При цьому, вимоги п.п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Кодексу можуть не застосовуватися платником податку, якщо операція є контрольованою згідно зі ст. 39 Кодексу, або операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої ст. 39 Кодексу, але без подання звіту.

Відповідно до п.п. 39.2.1.7 п.п. 39.1.7 п. 39.1 ст. 39 Кодексу вартісними критеріями для визнання операцій контрольованими є отримання платниками податків доходу, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, у розмірі, що перевищує 150 млн. за рік (за вирахуванням непрямих податків) та здійснення з нерезидентом операцій за відповідний податковий рік обсягом, що перевищує 10 млн. грн.

Отже, якщо витрати на придбання товарів (робіт, послуг) у нерезидента підтверджується за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої ст. 39 Кодексу, то враховуючи те, що вартісні критерії контрольованих операцій встановлені в розрахунку на рік, платник має право не коригувати фінансовий результат до оподаткування відповідно до п.п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Кодексу лише за підсумками звітного року.

При цьому такий платник коригує фінансовий результат до оподаткування у податковій звітності за підсумками звітних періодів такого звітного року (І кв., півріччя, 9 місяців) на суму ЗО відсотків вартості товарів, придбаних у нерезидента.

Платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов’язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису (п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст 39 Кодексу), тобто звітним періодом по контрольованих операціях є календарний рік.

Відповідно до п.п. 39.4.3 п. 39.4 ст. 39 Кодексу платники податків, що здійснюють контрольовані операції, повинні складати та зберігати документацію з трансфертного ціноутворення за кожний звітний період.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, має право надати запит платнику податків на надання документації щодо контрольованих операцій не раніше 1 жовтня року, що настає за календарним роком, в якому таку контрольовану операцію (операції) було здійснено (п.п. 39.4.4 та п.п. 39.4.5 п. 39.4 ст. 39 Кодексу).

Отже, платники податків, які здійснювали контрольовані операції протягом року, повинні подати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. Право центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, на отримання від платника податків документації з трансфертного ціноутворення виникає після 1 жовтня року, що настає за календарним роком, в якому таку контрольовану операцію (операції) було здійснено.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.