Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.02.2018 р. № 777/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Про податок на додану вартість

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку визначення бази оподаткування ПДВ та складання податкових накладних при здійсненні операцій з продажу залізничних квитків через агентську мережу перевізника (із залученням субагентів) на підставі агентських угод та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 Кодексу об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 Кодексу розташоване на митній території України.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) (пункт 188.1 статті 188 Кодексу).

Підпунктом «а» пункту 201.11 статті 201 ПКУ визначено, що підставою для нарахування сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту без отримання податкової накладної, є транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами.

Беручи до уваги те, що послуга із залізничного перевезення надається пасажиру самим перевізником, проїзний документ (квиток) є за своєю суттю договором на перевезення, що укладається між пасажиром і відповідним перевізником, а тому не може бути об'єктом договору між іншими учасниками процесу оформлення замовлення на продаж проїзних документів.

При цьому транспортний квиток, що містить загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами, одночасно є документом, який дає право на отримання податкового кредиту (за умови дотримання інших правил щодо формування податкового кредиту) без отримання податкової накладної (підпункт «а» пункту 201.11 статті 201 ПКУ) тільки платнику податку, який безпосередньо отримує послуги перевезення, а тому транспортний квиток не може бути підставою ні для визначення податкових зобов'язань, ні для формування податкового кредиту в особи, яка лише виконує замовлення на його оформлення (агента чи субагента).

Таким чином, суб'єкт господарювання, який є перевізником (надає послуги перевезення), визначає свої податкові зобов'язання з ПДВ з вартості наданих ним послуг з перевезення. У податковій накладній, що складається суб'єктом господарювання, який надає послуги з перевезення, відображається вартість послуг з перевезення.

Суб'єкт господарювання, який не є перевізником (не надає послуги перевезення) та здійснює лише оформлення/повернення проїзних і перевізних документів, прийом коштів за квитки та надає інші послуги в межах виконання агентського договору, визначає свої податкові зобов'язання з ПДВ лише з вартості наданих ним послуг щодо виконання договору на продаж таких проїзних документів без урахування вартості перевезення, що перераховується ним перевізнику.

У податковій накладній, що складається суб'єктом господарювання, який надає агентські послуги з продажу залізничних квитків, відображається вартість послуг, наданих у зв'язку з виконанням умов агентського договору, та сума ПДВ, визначена з вартості таких послуг.