Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У ХАРКIВСЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.02.2018 р. № 811/ІПК/20-40-13-11-11

Головне управління ДФС у Харківській області, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), розглянуло Ваш запит на отримання індивідуальної податкової консультації щодо формування витрат фізичною особою - підприємцем на загальній системі оподаткування, з урахуванням фактично викладених обставин, в межах компетенції, повідомляє наступне.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування встановлено ст. 177 ПКУ.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПКУ об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 ПКУ).

Так, відповідно до п. 177.10 ст.177 ПКУ фізичні особи - підприємці зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючи документи щодо його походження. Форму та Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат затверджено наказом Міністерством доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення» (далі - Порядок).

Підпунктом 5 п. 6 Порядку встановлено, що документами, які підтверджують понесені витрати, безпосередньо пов’язані з отриманім доходом, можуть бути, зокрема, платіжні доручення, прибуткові касові ордери, квитанції, фіскальні чеки, акти закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг.

Щодо віднесення полюсів страхування до первинних документів повідомляємо наступне: відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб регулює Закон України від 07.03.1996 № 85/96-ВР «Про страхування» із змінами та доповненнями (далі - ЗУ №85/96-ВР).

Укладання і початок дії договору страхування врегульовано ст. 18 ЗУ №85/96-ВР.
Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування (ч. З ст. 18 ЗУ №85/96-ВР).

Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування (ч. 4 ст.18 ЗУ №85/96-ВР).

З метою дотримання вимог законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників, страховиком разом із страховим договором (свідоцтвом, полісом, сертифікатом) можуть бути встановлені додаткові умови страхування та укладено додаткові угоди, у зв’язку з чим видані (надані) інші документи, які підтверджують порядок та умови страхування у відповідності до ЗУ №85/96-ВР та без яких такий договір страхування не може бути укладено із страхувальником.

Таким чином, фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування може використовувати поліс страхування та платіжне доручення про сплату страхових платежів як документ, що підтверджує суму витрат на оплату послуг страхування при дотриманні вимог законодавства України про страхування.

Перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою -підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, визначено п. 177.4 ст. 177 ПКУ.

При цьому звертаємо увагу, що відповідно до пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПКУ не включаються до складу витрат підприємця витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення.

До основних засобів подвійного призначення належать земельні ділянки, об'єкти житлової нерухомості, легкові та вантажні автомобілі (пп. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 ПКУ).

Згідно з розділом І «Загальні положення» Правил експлуатації колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 26.07.2013 № 550 «Про затвердження Правил експлуатації колісних транспортних засобів» утримання транспортного засобу - це забезпечення державної реєстрації, дотримання умов безпечності технічного та санітарного стану, проведення обов'язкового технічного контролю, своєчасного виконання технічного обслуговування і ремонту, охорони, передання транспортного засобу та його швидкозношуваних складників на утилізацію або видалення відповідно до законодавства.

Отже, враховуючи викладене фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування не має права включати до складу витрат, пов'язаних з провадженням його господарської діяльності, витрати на утримання легкових та вантажних автомобілів, зокрема витрати на технічне обслуговування і ремонт.

Що стосується віднесення до складу витрат фізичної особи - підприємця витрат, пов’язаних зі страхуванням відповідальності перевізника, страхуванням «Зелена картка» та страхуванням цивільно-правової відповідальності, повідомляємо наступне.

Перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування визначений п. 177.4 ст. 177 ПКУ, не містить витрат на страхування, що пов’язані з веденням господарської діяльності.

Разом з тим, ст. 5 ЗУ №85/96-ВР визначені форми страхування: страхування може бути добровільним або обов'язковим.
Відповідно до ст. 6 ЗУ №85/96-ВР страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) віднесено до виду добровільного страхування.

Відповідно до ст. 7 ЗУ №85/96-ВР страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів віднесено до обов’язкового страхування.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон № 1961-IV.

Статтею 10 Закону № 1961-IV визначено, що є два види договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності: внутрішній договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що діє виключно на території України, та договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, який діє на території країн, зазначених у таких договорах.

Договори міжнародного страхування, які діють на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка», посвідчуються відповідним уніфікованим сертифікатом «Зелена картка», що визнається і діє в цих країнах.

Статтею 16 Закону № 1961-IV встановлено, що у разі виїзду транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, до країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка» власник такого транспортного засобу зобов'язаний мати чинний договір міжнародного страхування, посвідчений відповідним уніфікованим страховим сертифікатом «Зелена картка».

Виїзд з України до країн - членів міжнародної системи автострахування «Зелена картка» транспортного засобу» зареєстрованого в Україні, у разі відсутності договору міжнародного страхування, укладеного зі страховиком - повним членом МТСБУ і посвідченого відповідним уніфікованим страховим сертифікатом «Зелена картка», забороняється.

Разом з цим експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, заборонена ст. 21 Закону № 1961-IV та пп. «ґ» п. 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 із змінами та доповненнями.

Враховуючи викладене, дого*вори страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та страхування «Зелена картка» є обов'язковим видом страхування власників наземних транспортних засобів і прямо пов'язані з наданням транспортних послуг, а отже, витрати на їх придбання фізична особа - підприємець може віднести до складу витрат відповідно до п. п. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПКУ.

Разом з цим звертаємо увагу, оскільки витрати на страхування неможливо безпосередньо пов'язати з отриманням конкретного доходу і враховуючи те, що вони забезпечують одержання економічної вигоди протягом тривалого періоду, то такі витрати включаються до складу витрат фізичної особи - підприємця рівномірно протягом такого періоду.

В свою чергу, враховуючи норми діючого законодавства, страхування відповідальності перевізника не є обов’язковим, а являє собою вид добровільного страхування, таким чином вартість оплачених послуг страхування відповідальності перевізника не можуть бути включені до складу витрат фізичної особи - підприємця.

Таким чином, до складу витрат, перелічених у Вашому запиті, включаються, зокрема, витрати з обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та страхування «Зелена картка».

Щодо визначення звітного (податкового) періоду фізичною особою - підприємцем на загальній системі оподаткування при формування витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів повідомляємо наступне.

До переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат (п.п. 177.4.1 п.п. 177.4 ст. 177 ПКУ).

Тобто, фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування має право віднести до витрат звітного року, безпосередньо пов’язані з придбанням товарів (робіт, послуг) витрати, які понесені в попередньому році, але пов'язані з отриманням доходу звітного року.

Також зазначаємо, що відповідь надана на підставі викладеної у листі інформації, для отримання більш конкретної відповіді необхідне детальне вивчення документів (матеріалів), які стосуються порушених питань, тому, з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства, в частині формування витрат фізичною особою підприємцем на загальній системі оподаткування, рекомендуємо, Вам, звертатися з первинними документами, які визначають об’єкт оподаткування.

Слід зазначити, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.