Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС В ОДЕСЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 03.03.2018 р. № 867/ІПК/15-32-12-05-12

Про визначення об’єкту оподаткування єдиним податком платників четвертої групи

Головне управління ДФС в Одеській області на запит Підприємства щодо визначення об’єкту оподаткування єдиним податком платників четвертої групи (далі - Податок), керуючись ст.52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Підприємство поінформувало, що використовує земельні ділянки на підставі, укладених із органом місцевого самоврядування договорів про їх сезонне використання (далі - Договори), державна реєстрація яких не здійснювалася.

Підприємство, посилаючись на те, що об’єкт оподаткування Податком (далі — Об’єкт) включає землі сільськогосподарських угідь (далі - Угіддя), які перебувають у власності або надані платнику у користування, у тому числі на умовах оренди (ст. 292-1 Кодексу), запитує щодо включення до Об’єкта земельних ділянок, що використовуються на підставі Договорів і, відповідно, порядок обчислення розміру Об’єкта (площ Угідь) у податковій декларації Податку, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578 (далі - Декларація).

Для цілей оподаткування Податком, сільськогосподарським товаровиробником (далі - Виробник) визнаються юридичні особи, які вирощують сільськогосподарську продукцію, у тому числі й переробляють її на власних або орендованих потужностях з наступною реалізацією (пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Виробники для переходу на спрощену систему оподаткування із сплатою Податку або щорічного підтвердження права перебування у такому статусі платника Податку подають до 20 лютого поточного року контролюючому органу за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування Угідь перелік документів, до складу якого входить довідка (відомість) про наявність земельних ділянок Угідь (пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 Кодексу) із документальним підтвердженням щодо кожної ділянки набуття прав власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі й за кожним із договорів оренди земельної частки (паю).

Право власності на земельну ділянку, її постійне користування, оренду або інші передбачені законодавством права її використання виникають з моменту державної реєстрації таких прав відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. ст. 125-126 Земельного кодексу України (далі -Земельний кодекс).

Встановлений Законом України «Про оренду землі» (далі - Закон) Порядок укладення договору оренди земель державної або комунальної власності передбачає, що підставою укладення таких договорів є прийняття органом місцевого самоврядування відповідного рішення у порядку визначеному Земельним кодексом. Закон передбачає укладення таких договорів оренди за типовою формою з наступною державною реєстрацією (ст. 6, ст. 14 Закону).

Право власності на продукцію, плоди та доходи все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю, наприклад, Угіддями, виникає у їх власника якщо інше не встановлено законом або договором (ст. 189 Цивільного кодексу України).

Оскільки, в результаті використання Підприємством Угідь за Договорами у нього виникають, у тому числі сільськогосподарська продукція та доходи, тому необхідно включити площу Угідь за Договорами до Об’єкта Податку, з відповідним декларуванням виникнення та припинення прав на Угіддя як об’єкти пов’язані з оподаткуванням, через подання до контролюючого органу інформації за формою №20-ОПП (додаток 10 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 09.12.11 № 1588).

Зазначений у запиті тип Договорів щодо використання Угідь потребує корегування порядку обчислення частки доходу сільськогосподарського товаровиробництва за попередній звітній рік (Н), яка враховуватиме їх сезонність із застосування такої формули:

Н = ((Дохід _с/г /12) х Період _{користування})/Дохід _{загальний}

де:
Н - частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік, визначена у відсотках.
Дохід с/г - дохід Виробника, отриманий за поточний звітний рік від земельних ділянок, передача права користування, на які не оформлена відповідно до законодавства про оренду земельних ділянок державної або комунальної власності (далі - Ділянки, що використовуються);
Місяць користування - кількість місяців користування земельною ділянкою відповідно до документу, яким надано право її використання;
Дохід загальний - загальна сума доходу Виробника, що зазначається у підпункті 2 Розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.11.2012 № 772.

Інформації щодо площ земельних ділянок, у тому числі Ділянок, що використовуються, зазначається у п. 1 розрахункової частини Декларації, відповідно до цільового призначення землі у гектарах з чотирма десятковими знаками.

Водночас, у додатку до Декларації «Відомості про наявність земельних ділянок» зазначається інформація щодо кожного договору, у тому числі й Ділянок, що використовуються, окремо.

Ключовою ознакою перебування суб'єкта господарювання на спрощеній системі, як платника Податку є наявність земельних ділянок сільськогосподарського призначення у продовж календарного року.

Якщо форма № 20-ОПП щодо виникнення нових об’єктів оподаткування не подана платником податку, земельні ділянки не враховуються при обчисленні Податку, а при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва, дохід отриманий від реалізації продукції, отриманої із Ділянок, що використовуються не включається до загальної суми доходу Виробника.

Також зауважуємо, що при включенні до бази оподаткування Податку Ділянок, що використовуються, право сплати земельного податку за періоди на які не поширюються умови договорів, зокрема договорів на право сезонного використання земельних ділянок, переходить до власників зазначених земельних ділянок.

Поряд з цим нагадуємо, що платниками Податку можуть бути тільки ті Виробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Відповідно до п.52.2 ст.52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.