Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 07.03.2018 р. № 927/Ж/99-99-13-01-02-14/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула Ваше звернення на отримання індивідуальної податкової консультації щодо оподаткування та відображення у податковому обліку сум коштів, які надходять на рахунки в банках, відкритих приватним виконавцем для здійснення примусового виконання рішень, і у межах компетенції повідомляє.

Законом України від 02.06.2016 №1403 "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" із змінами та доповненнями (далі - ЗУ №1403) встановлено, що приватний виконавець є суб'єктом незалежної професійної діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.31 ЗУ №1403 за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової (ч.2 ст.31 ЗУ №1403).

Основна винагорода приватного виконавця, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (ч.4 ст. 31 ЗУ №1403).

Відповідно до ч.1 ст. 42 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" із змінами та доповненнями (далі - ЗУ №1404- VIII) кошти виконавчого провадження складаються з:
1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому ст.27 ЗУ №1404- VIII, або основної винагороди приватного виконавця;
2) авансового внеску стягувача;
3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Відповідно до ч.З ст. 44 ЗУ №1404- VIII кошти, які надходять на рахунки для зарахування коштів виконавчого провадження, для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів у національній та іноземній валютах та їх виплати стягувачам, не є доходом приватного виконавця.

Контроль та облік використання коштів виконавчого провадження здійснюється Міністерством юстиції України відповідно до законодавства (п. 4 Порядку використання коштів виконавчого провадження затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 № 554 із змінами та доповненнями).

Водночас зазначаємо, що згідно з п. 7.3 ст. 7 ПКУ визначено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються ПКУ і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до ПКУ та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Статтею 178 ПКУ визначено порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Оподатковуваним доходом фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності (п. 178.3 ст. 178 ПКУ).

Разом з тим, приватні виконавці відповідно до п. 178.6 ст. 178 ПКУ зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи.

Форма Книги та Порядок її ведення затверджено наказом Міндоходів від 16.09.2013 № 481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення" (далі - Порядок).

Порядком передбачено, що в Книзі обліку доходів і витрат щоденно відображається фактично отримана сума доходу від здійснення діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік. Зокрема, сума доходу, отриманого від здійснення діяльності, у тому числі кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Таким чином, усі кошти, що надходять на поточні рахунки приватного виконавця в межах провадження незалежної професійної діяльності, включаються до доходу такого приватного виконавця та відображаються у Книзі обліку доходів і витрат. При цьому суму коштів, яку фактично використано для забезпечення виконавчого провадження, може бути включено до витрат такого приватного виконавця, за умови їх документального підтвердження, та відображено у Книзі обліку доходів і витрат.

Слід зазначити, основним критерієм для обґрунтування витрат, що зменшують дохід для визначення об'єкта оподаткування, є їх належність та необхідність для провадження незалежної професійної діяльності. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України та визначені ст. 42 ЗУ №1404- VIII.

З метою забезпечення проведення виконавчих дій приватний виконавець за угодою із стягувачем може здійснювати додаткові витрати на проведення виконавчих дій, крім тих, що визначені Міністерством юстиції України.

Звертаємо увагу, що кожен конкретний випадок потребує аналізу документів, які дозволяють ідентифікувати предмет звернення. При цьому, оцінка правомірності дій платника може бути здійснена лише під час проведення податкової перевірки.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.