Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.03.2018 р. № 958/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Про податок на додану вартість

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку формування податкового кредиту з ПДВ на підставі рахунку водопостачальної організації та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПКУ до складу податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення платником податку операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту без отримання податкової накладної, можуть бути документи, визначені у пункті 201.11 статті 201 ПКУ, а саме:
а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;
б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку);
в) бухгалтерська довідка, складена відповідно до пункту 36 підрозділу 2 розділу XX ПКУ;
г) податкова накладна, складена платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 ПКУ та зареєстрована в ЄРПН.
Отже, якщо рахунок, який виставляється платнику податку за надані водопостачальною організацією послуги, вартість яких визначається за приладами обліку, містить загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, то такий рахунок для отримувача послуг є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту, без отримання податкової накладної.

Відповідно до пункту 198.6 статті 190 ПКУ у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування. Зазначене правило не поширюється на інші документи, які згідно з нормами ПКУ є підставою для формування податкового кредиту (зокрема, документи, перераховані у пункті 201.11 статті 201 ПКУ).

Враховуючи зазначене, якщо платником ПДВ у періодах виникнення права на податковий кредит не були включені до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі документів, які без отримання податкової накладної дають право на податковий кредит, то зазначені суми податку можуть бути включені платником до складу податкового кредиту на підставі таких документів шляхом подання за звітні періоди, в яких виникло право на податковий кредит, уточнюючих розрахунків (з урахуванням строків давності, передбачених статтею 102 ПКУ) за правилами, встановленими статтею 50 ПКУ для самостійного виправлення помилок, допущених у раніше поданій звітності.

Правові основи функціонування системи електронного адміністрування ПДВ (далі - СЕА ПДВ) регулюються статтею 200-1 ПКУ та регламентуються Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 (далі - Постанова № 569).

Відповідно до пункту 200-1.З статті 200-1 ПКУ показник ƩНаклОтр є складовою формули, за якою обраховується сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати в ЄРПН податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних (далі - реєстраційна сума).

Показник ƩНаклОтр відображає загальну суму податку за отриманими платником податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН, податковими накладними, складеними платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 ПКУ та зареєстрованими в ЄРПН, та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими ЄРПН.

Тобто при реєстрації в ЄРПН постачальником товарів/послуг податкової накладної, складеної ним за відповідною операцією (при наявності достатнього значення реєстраційної суми), сума ПДВ, зазначена у такій податковій накладній, збільшує значення показника ƩНаклОтр у покупця таких товарів/послуг (особи, на яку складено податкову накладну), що в свою чергу відображається у відповідних обсягах на значенні реєстраційної суми.

Отже, сума податку, зазначена у податковій накладній, складеній за операцією з постачання послуг, податковий кредит за якою було сформовано отримувачем таких послуг на підставі документів, передбачених пунктом 201.11 статті 201 ПКУ, збільшить показник ƩНаклОтр в СЕА ПДВ та відповідно реєстраційну суму такого отримувача після реєстрації такої податкової накладної в ЄРПН.

При цьому в періоді реєстрації такої податкової накладної в ЄРПН платник податку - отримувач послуг суми ПДВ, зазначені у такій податковій накладній, до податкового кредиту не включає, оскільки податковий кредит за операцією з постачання таких послуг уже було сформовано на підставі документа, передбаченого пунктом 201.11 статті 201 ПКУ.