Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.03.2018 р. № 960/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Про податок на додану вартість

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо визначення дати виникнення податкових зобов’язань з ПДВ та віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за операціями з постачання послуг та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Згідно з підпунктом «б» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (пункт 187.1 статті 187 ПКУ).

За операцією з постачання товарів/послуг платник податку повинен визначити податкові зобов’язання з ПДВ та задекларувати їх у податковій звітності з ПДВ за той звітний (податковий) період, у якому вони виникли.

На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлений Кодексом термін (пункт 201.1 статті 201 Кодексу).

Пунктом 198.1 статті 198 ПКУ встановлено, що до податкового кредиту відносяться, зокрема, суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПКУ).

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг (пункт 201.10 статті 201 ПКУ).

Отже, за операцією з постачання послуг податкові зобов'язання з ПДВ мають бути визначені постачальником таких послуг на дату оформлення належним чином первинних документів, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (у разі, якщо це є «першою подією» за такою операцією). На дату виникнення податкових зобов'язань постачальник послуг зобов'язаний скласти відповідну податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін. Така зареєстрована в ЄРПН податкова накладна для отримувача послуг є підставою для віднесення сум ПДВ, зазначених у ній, до складу податкового кредиту.

З питань визначення первинних документів, які засвідчують факт постачання/отримання послуг, з метою формування податкових зобов’язань / віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, у тому числі щодо визначення дати, яка вважається датою оформлення таких документів, пропонуємо звернутися до Міністерства фінансів України як до головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку. Зокрема, Міністерство фінансів України здійснює нормативно-правове регулювання у сфері бухгалтерського обліку та визначає єдині методологічні засади бухгалтерського обліку обов'язкові для всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування (крім банків).