Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.03.2018 р. № 1145/6/99-99-15-03-03-15/ІПК

Державна фіскальна служба України відповідно до статті 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула звернення Товариства про надання індивідуальної податкової консультації з питань акцизного податку і можливості використання положень підпункту 217.6 статті 217 Кодексу та в межах компетенції повідомляє.

Щодо операцій з експорту підакцизних товарів.

Відповідно до підпункту 213.2.1 пункту 213.2 статті 213 Кодексу не підлягають оподаткуванню акцизним податком операції з вивезення (експорту) підакцизних товарів (продукції) платником податку за межі митної території України. Товари продукція вважається вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною декларацією, у тому числі, якщо відвантаження відбулося у звітному періоді, а вивезення (експортування) - у наступному звітному періоді і на дату подання декларації з акцизного податку за звітний місяць наявна така митна декларація.

Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VІ, зі змінами та доповненнями (далі - Митний кодекс).

Згідно з частиною п’ятою статті 255 Митного кодексу митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених Митним кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Відповідно до пункту 16 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450, митна декларація на паперовому носії вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення.

Електронна митна декларація вважається оформленою за наявності внесеної до неї посадовою особою митного органу, яка завершила митне оформлення, за допомогою автоматизованої системи митного оформлення відмітки про завершення митного оформлення та засвідчення такої декларації електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення.

Оформлена електронна митна декларація за допомогою автоматизованої системи митного оформлення перетворюється у візуальну форму, придатну для сприйняття її змісту людиною, у форматі, що унеможливлює у подальшому внесення змін до неї, засвідчується електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення, та надсилається декларанту або уповноваженій ним особі.

Отже, якщо на дату подання декларації з акцизного податку за звітний місяць, у платника податку відсутня в наявності митна декларація, що підтверджує експорт продукції, то відповідно ним не виконуються вимоги підпункту 213.2.1 пункту 213.2 статті 213 Кодексу щодо операцій з підакцизними товарами, які не підлягають оподаткуванню і відповідно такі підакцизні товари підлягають оподаткуванню на загальних підставах.

Щодо операцій з підакцизною сировиною отриманою на давальницьких умовах.

Відповідно до підпункту 212.1.1 пункту 212.1 статті 212 Кодексу платником акцизного податку є особа, яка виробляє підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини.

Давальницька сировина - сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, що є власністю одного суб’єкта господарювання (замовника) і передаються іншому суб’єкту господарювання (виробнику) для виробництва готової продукції, з подальшим переданням або поверненням такої продукції або її частини їх власникові або за його дорученням іншій особі (підпункт 14.1.41 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Виробництво підакцизних товарів (продукції) - технологічний процес, в тому числі змішування, здійснення якого внаслідок зміни форми, властивостей або складу сировини, напівфабрикатів або готової продукції призводить до отримання підакцизних товарів (продукції, у тому числі сировини), надання таким товарам інших властивостей, що призводить або не призводить до збільшення обсягів таких товарів (підпункт 14.1.28і пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Статтею 215 Кодексу встановлено перелік підакцизних товарів, їх коди згідно з УКТ ЗЕД та ставки акцизного податку.

Об’єктом оподаткування акцизним податком є, зокрема, операції з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) (підпункт 213.1.1 пункту 213.1 статті 213 Кодексу).

При передачі підакцизних товарів (продукції), вироблених з давальницької сировини, датою виникнення податкових зобов’язань, відповідно до пункту 216.5 статті 216 Кодексу, є дата їх відвантаження виробником замовнику або за його дорученням іншій особі.

Відповідно до пункту 217.2 статті 217 Кодексу суми податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених з давальницької сировини, визначаються виробником (переробником), виходячи з об’єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок акцизного податку, що діють на дату відвантаження готової продукції її замовнику або за його дорученням іншій особі.

Отже, сума акцизного податку з сировини розраховується за ставкою акцизного податку згідно пункту 215.3 статті 215 Кодексу, що діє на дату здійснення реалізації пального.

При цьому відповідно до пункту 217.3 статті 217 Кодексу податок з товарів (продукції), вироблених на митній території України, на які встановлені ставки податку в іноземній валюті, сплачується у національній валюті і розраховується за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України, що діє на перший день кварталу, в якому здійснюється реалізація товару (продукції), і залишається незмінним протягом кварталу.

Згідно з пунктом 217.6 статті 217 Кодексу для пального, при виробництві якого в якості сировини використані інші оподатковувані підакцизні товари, сума податку до сплати зменшується на суму податку, розрахованого для такої сировини.

Сума податку щодо сировини, що підлягає відніманню, обчислюється із застосуванням ставок податку на таку сировину, чинних на дату реалізації пального. У разі якщо така сума перевищує суму податку з пального, виробленого з такої сировини, різниця платнику не відшкодовується.

Норми пункту 217.6 статті 217 Кодексу застосовуються під час функціонування системи електронного адміністрування реалізації пального, визначеної статтею 232 Кодексу.

Таким чином, при наданні замовником підакцизної сировини Товариству для виробництва нафтопродуктів на давальницьких умовах Товариство виступає виробником готової продукції.

Отже, у Товариства виникають підстави до застосовування норми підпункту 217.6 статті 217 Кодексу щодо зменшення суми акцизного податку до сплати на суму податку, розрахованого для сировини.

Статтею 231 Кодексу встановлено порядок складання акцизних накладних при реалізації пального та їх реєстрації у Єдиному реєстрі акцизних накладних (далі-ЄРАН).

Відповідно до пункту 231.1 статті 231 Кодексу платник податку при реалізації пального зобов’язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати в ЄР АН з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Порядок заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального затверджено наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2016 № 218 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24.04.2017 № 452).

Щодо порядку заповнення додатку 11 до декларації акцизного податку.

Форму декларації акцизного податку, Порядок її заповнення та подання затверджено наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 14 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 26.09.2016 № 841) (далі -Порядок № 14).

Відповідно до абзацу першого пункту 2 розділу І Порядку № 14 особи, визначені статтею 212 Кодексу як платники акцизного податку, складають та подають Декларацію.

При цьому особи, зазначені у підпункті 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Кодексу (тобто особи, які реалізують пальне), зобов’язані подавати Декларацію за кожний звітний (податковий) період незалежно від того, чи провадили вони господарську діяльність у цьому періоді, чи ні (пункт 4 розділу III Порядку № 14).

Згідно з пунктом 5 розділу IV Порядку № 14 платниками, визначеними підпунктом 213.1.1 та підпунктом 213.1.12 пункту 213.1 статті 213 Кодексу, які здійснюють реалізацію пального у розумінні абзацу другого підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, заповнюється розділ В „Податкові зобов’язання з реалізації пального” Декларації.

Об’єкт оподаткування для зазначених платників акцизного податку виникає у випадку, визначеному у підпунктом 213.1.12 пункту 213.1 статті 213 Кодексу. Розрахунок суми акцизного податку з реалізації пального здійснюється у додатку 1-1 до Декларації.

Додаток 1-1 до Декларації обов’язково заповнюється всіма платниками (юридичними та фізичними особами) акцизного податку з реалізації пального (в тому числі виробниками) незалежно від того, чи був у звітному періоді об’єкт оподаткування (п. 2 розділу V Порядку № 14).

Отже, додаток 1-1 до Декларації заповнюється платником акцизного податку з реалізації пального за всіма видами отриманого та реалізованого (витраченого) пального навіть за відсутності об’єкта оподаткування у звітному періоді.

Слід зазначити, що інформації, викладеної у запиті Товариства, недостатньо для того, щоб надати остаточні відповіді на запитання Товариства. Наявність копій договорів на підставі яких планується здійснювати господарську діяльність а також наведення детального опису суті здійснюваних операцій дасть змогу надати більш повну та ґрунтовну індивідуальну податкову консультацію.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.