Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У М.КИЄВI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.03.2018 р. № 1152/ІПК/26-15-12-03-11

Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист щодо оподаткування операцій із збільшення статутного капіталу господарського товариства на суму кредиторської заборгованості такого господарського товариства перед його засновником (учасником) за договором позики, та керуючись статтею 52 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ, із змінами і доповненнями (далі - ПКУ), в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

З питання формування статутного капіталу господарського товариства Міністерством економічного розвитку і торгівлі України надано роз’яснення листом від 13.03.2017 №3211-13/7868-0.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п 134.1 ст. 134 розд. III ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Положеннями ПКУ не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці по операціях із здійснення внесків до статутного капіталу.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при визначенні фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №375, Міністерство фінансів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Водночас зазначаємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Таким чином, з питання відображення в бухгалтерському обліку операцій із збільшення статутного капіталу господарського товариства на суму кредиторської заборгованості такого господарського товариства перед його засновником (учасником) за договором позики, доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Що стосується питання визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість по операціях із внесення боргових зобов’язань за договором позики перед учасником-нерезидентом до статутного капіталу господарського товариства в обмін на корпоративні права, слід зазначити наступне.

Порушені у зазначеному зверненні питання за своєю суттю є проханням надати індивідуальну податкову консультацію щодо практичного використання норм ПКУ.

При цьому, згідно з інформаційними базами даних ДФС, станом на 01.03.2018 підприємство не є зареєстрованим платником ПДВ та згідно з видами економічної діяльності не здійснює фінансово-господарської діяльності, безпосередньо пов’язаної із застосуванням норм ПКУ, зазначених у зверненні.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (п. 1.1 ст. 1 розд. І ПКУ).

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

При цьому, пунктом 44.1 ст. 44 розд. II ПКУ передбачено, для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків І зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Порядок та умови надання платникам податків податкових консультацій (у тому числі індивідуальних) визначено ст. 52 розд. II ПКУ.

Під індивідуальною податковою консультацією розуміється роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій (п.п. 14.1.172-1 п. 14.1 ст. 14 розд. І ПКУ).

Відповідно до п. 52.1 ст. 52 розд. II ПКУ індивідуальна податкова консультація щодо практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства надається на безоплатній основі контролюючим органом платнику податків за його зверненням протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Пунктом 52.2 ст. 52 розд. II ПКУ визначено, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.