Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.04.2018 р. № 1517/6/99-99-01-02-02-15/ІПК

Щодо оподаткування платежів, що сплачуються на користь нерезидента (резидента Швеції).

Згідно з положеннями п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміється, зокрема, прибуток від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, деривативів або інших корпоративних прав, визначений відповідно до цього розділу (п.п. е) п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Згідно з п.п. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 Кодексу корпоративні права - права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, за ставкою в розмірі 15 відс. (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 цього пункту Кодексу) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Згідно з положеннями ст. 13 Конвенції між Урядом України і Урядом Швеції про уникнення подвійного оподаткування доходів та попередження податкових ухилень від 15.08.1995, яка ратифікована Верховною Радою України 23.04.1996 та набрала чинності 04.06.1996 (далі - Конвенція), доходи, що одержуються резидентом Договірної Держави від відчуження нерухомого майна, як воно визначено у статті 6 цієї Конвенції, яке перебуває у другій Договірній Державі, або від відчуження акцій компанії чи паїв у партнерстві, активи якого складаються головним чином з такого майна, можуть оподатковуватися в цій іншій державі (п. 1 ст. 13 Конвенції).

Доходи від відчуження будь-якого майна, іншого, ніж те, про яке йде мова у пунктах 1, 2 і 3 цієї статті, оподатковуються тільки в Договірній Державі, резидентом якої є особа, що відчужує майно, підлягають оподаткуванню щодо цих доходів у Договірній Державі (п. 4 ст. 13 Конвенції).

Незважаючи на положення п. 4 ст. 13 Конвенції, доходи від відчуження будь-якого майна, одержані фізичною особою, яка була резидентом Договірної Держави і стала резидентом іншої Договірної Державі, можуть оподатковуватися у першій названій Державі, якщо відчуження майна здійснилося в будь-який час на період 5 років з тієї дати, коли фізична особа перестала бути резидентом першої згаданої Держави (п. 5 ст. 13 Конвенції).

Отже відповідно до п. 1 ст. 13 Конвенції доходи, що одержуються резидентом Швеції від відчуження нерухомого майна, як воно визначено у статті 6 цієї Конвенції, яке перебуває в Україні, або від відчуження акцій компанії чи паїв у партнерстві, активи якого складаються головним чином з такого майна, підлягають оподаткуванню в Україні.

Згідно з п. 4 ст. 13 Конвенції доходи від відчуження інших акцій або паїв у партнерстві, які не підпадають під дію п. 1 ст. 13 Конвенції, підлягають оподаткуванню у країні, резидентом якої є особа, що відчужує майно (уданому випадку - у Швеції).

При цьому відповідно до п. 5 ст. 13 Конвенції, незважаючи на положення п. 4 ст. 13 Конвенції, доходи від відчуження будь-якого майна, одержані фізичною особою, яка була резидентом України і стала резидентом Швеції, можуть оподатковуватися в Україні, якщо відчуження майна здійснилося в будь-який час протягом періоду 5 років з тієї дати, коли фізична особа перестала бути резидентом України.

Відповідно до статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об’єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Згідно з пунктом 1 статті 86 Господарського кодексу України вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об’єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Відповідно до пункту 2 статті 86 Господарського кодексу України вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному капіталі товариства. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах господарського товариства, якщо інше не передбачено законом.

На підставі вищевикладеного, у разі якщо резидент Швеції одержує дохід від відчуження корпоративних прав у товаристві, активи якого складаються головним чином з нерухомого майна, яке перебуває в Україні, такий дохід підлягає оподаткуванню в Україні.

У інших випадках, які не підпадають під дію п. 1 та п. 5 ст. 13 Конвенції, дохід від продажу резидентом Швеції резиденту України корпоративних прав не підлягає оподаткуванню в Україні.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.